Тема 32: Просте ускладнене речення. Вставні і вставлені слова, словосполучення й речення. Звертання (4 год.) План

1. Вставні слова, словосполучення і речення.

2. Вставлені слова, словосполучення і речення.

3. Звертання.

Практичне завдання

1. Виконайте вправу 500, с.191 (за збірником вправ Доленка М.Т., Дацюка І.І.).

2. Виконайте вправу 492, с.210 (за збірником вправ Плющ М.Я.).

3. Доберіть із художніх творів 5 речень із вставними словами і 5 зі звертаннями.

Методичні рекомендації

1. Деякі дієслова та прислівники (здається, кажуть, було, гадаю, думаю, може, звичайно, напевне, видно) в реченнях можуть виступати то як вставні слова, то як члени речення, пор.: Нас теплушки, було, колихали на зав’южених долях долин. – Тільки було це так давно.

2. Вставними словами можуть бути різні частини мови – іменники, прикметники, дієслова і прислівники. Деякі слова і словосполучення виступають тільки у ролі вставних: по-перше, по-друге, отже, мовляв, наприклад, будь ласка, мабуть, либонь, власне кажучи тощо.

3. Синтаксичний аналіз простого речення виконуйте за наступною схемою:

Схема повного синтаксичного аналізу простого речення

1. Тип речення за метою висловлювання та інтонацією (розповідне, питальне, спонукальне); якщо речення окличне, вказати на це.

2. Структура речення:

• за кількістю предикативних одиниць (просте);

• за вираженням головних членів (двоскладне чи односкладне); якщо речення односкладне, визначити його тип (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, інфінітивне, номінативне, ґенітивне);

• за наявністю або відсутністю другорядних членів (поширене чи непоширене);

• за наявністю або відсутністю ускладнюючих засобів (ускладнене чи неускладнене), якщо речення ускладнене, вказати чим (однорідними членами, відокремленими членами, вставними або вставленими конструкціями, звертаннями, словами-реченнями, вигуками).

3. Аналіз членів речення.

Підмет:

• На яке питання відповідає.

• Морфологічне вираження (частина мови).

• Який він за складом (простий чи складений); якщо ускладнений, то вказати чим.

Присудок:

• На яке питання відповідає.

• Морфологічне вираження (частина мови).

• Який він за складом (простий, складний, складений – дієслівний, іменний); якщо ускладнений, то вказати чим.

Означення:

• Від якого слова залежить.

• На яке питання відповідає.

• Морфологічне вираження (частина мови).

• Вид означення (узгоджене чи неузгоджене, постпозиційне чи препозиційне, поширене чи одиничне, відокремлене чи невідокремлене).

Прикладка:

• Яке слово означає прикладка.

• Морфологічне вираження (частина мови).

• Вид прикладки (поширена чи непоширена, відокремлена чи невідокремлена, постпозиційна чи препозиційна).

Додаток:

• Від якого слова залежить.

• На яке питання відповідає.

• Морфологічне вираження (частина мови).

• Вид додатка (прямий чи непрямий).

Обставина:

• Від якого слова залежить.

• На яке питання відповідає.

• Морфологічне вираження (частина мови).

• Вид обставини за значенням (відокремлена чи невідокремлена).

ЗРАЗОК:

Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся (Григір Тютюнник).

Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленою обставиною та однорідними присудками.

Головні члени речення (предикативний центр): підмет – дятел, відповідає на питання хто?, виражений іменником у формі називного відмінка однини, простий; присудок – перестав цюкати, повів, націлив, відповідає на питання що зробив?; утворений у першому випадку сполученням інфінітива (цюкати) із особовою формою дієслова (перестав), у решті випадків – особовими формами дієслів минулого часу (повів, націлив); у першому випадку – складений дієслівний, у решті випадках – простий дієслівний.

Другорядні члени речення: додатки – дзьобом, його, (на) Олеся, відносяться в перших двох випадках до присудків повів та націлив, в останньому випадку – до іншого додатка його; відповідають на питання ким? що? на кого?; виражені у формі орудного відмінка однини, родового відмінка однини та місцевого відмінка однини з прийменником (на); у першому та третьому випадках – непрямий, у другому випадку – прямий; обставини – зачувши людину, з боку в бік; відповідають на питання коли? як? (яким способом?); відносяться відповідно до присудків перестав цюкати та повів; виражені дієприслівниковим зворотом та сполученням прийменників з іменниками в непрямих відмінках; обставини часу та способу дії; означення – гартованим (дзьобом); відноситься до іменника дзьобом; відповідає на питання яким?, виражене прикметником, узгоджене; препозиційне; непоширене; невідокремлене.