Література

1. Антоненко-Давидович б. Як ми говоримо. – к.: Либідь, 1991. – 253 с.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

3. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992. – 279 с.

4. Культура української мови. Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302 с.

5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 239 с.

6. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення. – К.: Вища школа, 1995. –239 с.

Тема 28: Просте речення. Головні і другорядні члени речення(4 год.) План

1. Головні члени речення.

2. Координація присудка з підметом.

Практичне завдання

1. Виконати вправи 660, 677 (за посібником Кочан І., Токарської А. Культура рідної мови. – Львів, 1996).

Методичні рекомендації

1. Увага! Не кожне сполучення особового дієслова з інфінітивом є складеним дієслівним присудком. Не становлять єдиного присудка сполучення з інфінітивом особових дієслів, що означають рух: Я пішов купатись. Особове дієслово тут не є допоміжним, воно виступає як повнозначний простий присудок, інфінітив же займає позицію обставини мети. Не є одним присудком також сполучення інфінітивів з дієсловами мовлення, наприклад.: Я просив його прийти. Інфінітив тут означає дію, яку виконує не суб’єкт, позначений підметом, а той, на кого спрямоване його волевиявлення, інфінітив виступає в таких випадках у ролі додатка.

2. Чітко розрізняйте складний і складений присудок. Складний присудок становить комбінацію різних типів складних присудків, наприклад.: Душа у тебе має бути крицею (має бути + бути крицею).

3. Зверніть увагу! Не є означеннями прикметники, що входять до лексикалізованих словосполучень: морська свинка, Чорне море. Такі словосполучення виступають як єдиний член речення.

4. Не слід уважати сполученням іменника з прикладкою такі утворення і складні слова: диск-жокей, вагон-ресторан; сполучення синонімів: море-океан, путь-дорога; антонімів: імпорт-експорт, асоціативні сполучення: руки-ноги, хліб-сіль.

5. Розмежовуючи родовий відмінок неузгодженого означення і непрямий прийменниковий додаток у родовому відмінку, зверніть увагу на те, що неузгоджене означення здебільшого залежить від іменників недієслівного походження, а непрямий додаток – від іменника дієслівного походження. Проте дієслівні іменники можуть підпорядкувати собі як непрямі додатки, так і неузгоджені означення у родовому відмінку. Для того, щоб не змішувати їх, словосполучення у родовому відмінку із підпорядковуючим іменником замінюють дієслівним словосполученням: непрямий додаток при заміні залишиться додатком, а неузгоджене означення стане підметом. Пор. додатки: повернення (чого?) книги – повернути книгу; означення: повернення (чиє?) студентів – студенти повернулися.

6. При розборі другорядних членів речення користуйтесь наступною схемою:

Схема синтаксичного розбору другорядних членів речення

1. Речення з другорядними членами для аналізу.

2. Другорядні члени і їх аналіз:

   • означення: а) узгоджене / неузгоджене; б) з яким словом пов’язане; в) яким типом підрядного зв’язку пов’язане з означуваним словом; г) морфологічне вираження (частина мови, форма);

   • додаток: а) прямий / непрямий; б) від якого слова залежить; в) тип зв’язку; г)морфологічне вираження;

   • обставина: а) вид обставини за значенням; б) від якого слова залежить; в) тип зв'язку; г) морфологічне вираження.