IV СЕМЕСТР

ПРАКТИЧНІ СУМ

Тема 26: Службові частини мови (3 год.)

План

1. Особливості вживання прийменників.

2. Синонімія прийменникових конструкцій.

3. Прийменникові конструкції російської мови і їх українські відповідники.

4. Вживання сполучників.

Практичне завдання

1. Виконайте вправи 105, 208, 214 (за посібником М.Пентилюк).

Методичні рекомендації

1. Зверніть увагу на те, що лексичне значення прийменника залежить від значення з’єднуваних ним слів і відрізняється від лексичного значення самостійних частин мови тим, що прийменникові не властива предметна співвіднесеність, він переважно позбавлений чи поступово втрачає речовий зміст і тримає зв’язок з ним лише через посередництво слів-назв, пор.: поклав під стіл (просторові відношення) – прийшов під вечір (часові відношення); поставив під стіл (просторові відношення, напряму) – стоять під столом (просторові відношення місця).

2. Виконуючи морфологічний аналіз часток та вигуків, користуйтеся наступними схемами:

Схема морфологічного розбору частки

1. Аналізоване слово, частина мови.

2. Препозиційна, постпозиційна чи вільнопозиційна.

3. Група за функціонально-семантичними особливостями (формотворча, словотворча, модальна).

4. Якщо словотворча, то яку частину мови утворює?

5. Якщо формотворча, то яку граматичну форму утворює?

6. Підгрупа модальних часток.

7. Тип за структурною будовою (проста чи складена).

Схема морфологічного розбору вигука

1. Аналізоване слово, частина мови.

2. Група за походженням (первинний, вторинний).

3. Група за значенням (емоційний, імперативний, етикетний, вокативний, звуконаслідування).

Література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 253 с.

2. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992. – 279 с.

3. Культура української мови. Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302 с.

4. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 239 с.

5. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення. – К.: Вища школа, 1995. – 239 с. – С.168-181.

Тема 27: Синтаксис. Загальні відомості про речення (4 год.) План

1. Порядок слів у реченні.

2. Узгодження.

3. Керування.

Практичне завдання

1. Виконати вправу 201 (за посібником Пазяк О., Кисіль Г. Українська мова і культура мовлення. – К., 1995).

Методичні рекомендації

1. Вільні (синтаксичні) словосполучення слід відрізняти від лексичних (чорне золото – вугілля, неозначена форма дієслова – термін) та фразеологічних сполучень (лікті кусати – бути невдоволеним, шкодувати через щось), які подібно до слова відтворюються в мовленні без зміни лексичного складу і виступають одним членом речення.

2. Пам’ятайте! Атрибутивні (означальні) відношення встановлюються між компонентами із значенням предмета та його ознаки (моє покоління, збірка поета, блакить неба); об’єктні відношення встановлюються між компонентами словосполучення із значенням дії (або ознаки) й назви предметів, на які переходить дія (або ознака), наприклад: списати аркуш, уникнути відповіді; обставинні відношення встановлюються між компонентами словосполучення із значенням дії (або ознаки) й обставини, що характеризує саму дію (або ознаку), наприклад: різко повернутися, нарешті прибути.

3. При аналізі словосполучень користуйтеся наступною схемою:

1. Словосполучення для аналізу.

2. Стрижневе і залежне слово (якими членами речення виступають).

3. Засоби зв’язку слів у словосполученні (форма слова, порядок слів).

4. Тип словосполучення за структурою:

   • дієслівне;

   • іменне (субстантивне, ад’єктивне, займенникове, числівникове);

   • прислівникове.

5. Тип словосполучення за складом (просте, складне).

6. Смислові відношення між компонентами (атрибутивні, об’єктні, обставинні).

7. Тип підрядного зв’язку між стрижневим і залежним словами:

• а) узгодження: повне чи неповне; у яких граматичних категоріях виявляється (рід, число, відмінок);

• б) керування: вид за морфологічним вираженням стрижневого слова (придієслівне, присубстантивне, приад’єктивне); якого відмінка вимагає керуюче слово; засоби, якими виражене керування (флексія, флексія і прийменник); безпосереднє чи посереднє (опосередковане); сильне чи слабке;

• в) прилягання.