2. Характер мовленнєвого розвитку дітей від двох до трьох років.

Словник. Словниковий запас дітей швидко збільшується, досягаючи до трьох років 800-1000 слів. Це пояснюється тим, що діяльність дитини складніша і різноманітніше. Він знайомиться з різними властивостями предметів, встановлює прості зв'язки між ними. Розвивається мислення, здібність до узагальнення. Так, словом «іграшки» дитина узагальнює ляльок, м'ячі, кубики і інші предмети, призначені для гри. Проте розуміння узагальнених значень слів поки розвинене недостатньо.

Дитина ширше користується дієсловами і прикметниками. За допомогою прикметників він позначає не тільки розміри предметів, але називає їх кольори, якості, властивості, форму (червоний, поганий, гарячий, круглий). Малюк починає користуватися займенниками і приводами.

Вимова слів стає точнішою, завдяки чому мову дитини починають розуміти не тільки ті, хто з ним постійно спілкується, але і що всі оточують. Проте, у вимові слів ще зустрічаються спотворення: пропуски окремих складів, особливо в словах з складною складовою структурою («исипед» замість велосипед, «папад» - водопад), пропуски звуку при збігу приголосних («камейка» - лавка, «тул» - стілець), вставляння зайвого звуку («таньканчик» - стаканчик). Таким чином, не дивлячись на велику кількість слів, які дитина говорить, вимова цих слів не завжди достатньо виразно. Дорослим необхідно звертати увагу на складову структуру слова (дитина не повинна скорочувати слова: замість "метелик" - "баба", а промовляти кожен склад, з можливим спотворенням - "бабика").

У цей період дорослі не повинні допускати (у тому числі і в своїй власній промові) спрощених слів ("бибика" замість "машина", "ляля" замість "лялька"). На другому році життя мова дитини починається з таких спрощених слів через недосконалі вікові особливості, невідпрацьовану артикуляцію, неповноцінний фонемний слух. Поступово, у міру дорослішання, всі компоненти мови удосконалюються. Якщо навколишні дорослі вживають дитячі слова, що "сюсюкають", то пізніше малюкові насилу даватиметься повноцінна мова.

Граматична будова. Дитина починає висловлювати елементарні думки про предмети, прості явища. При цьому він користується як однослівними пропозиціями («Мосьно?» - Можна?), так і пропозиціями з декількох слів («Мама буде умываца» - Мама умиватиметься).

Перші пропозиції дітей, що складаються з 2, а потім 3 і 4 слів, нагадують телеграми або скорочені варіанти пропозицій, якими говорять дорослі. Як і телеграми, ці пропозиції містять тільки найбільш істотні слова, в них відсутні приводи, союзи, не використовуються граматичні форми. Щоб уміти повноцінно спілкуватися, дитина повинна освоїти граматичні форми.

Таким чином, дитина починає вживати іменники в знахідному, давальному, орудному відмінках, в множині, вчиться змінювати дієслова по пологах, часах, числах і особах. Але до правильної граматичної мови дитина йде шляхом помилок. У дітей цього віку постійно зустрічаються помилки в роді, числі і відмінку іменників, вони не завжди вживають союзи і приводи.

Звуковимова. Про вимовну сторону мови дитини можна судити лише тоді, коли у нього накопичиться значний запас слів. Час і порядок появи звуків у різних дітей неоднакові. На третьому році життя дитина має право на неправильне звукопроизношение. Так, свистячі звуки (З, З, З’, Ц), шиплячі (Ш, Же, Ч, Щ) і сонорні (Р, Р’, Л) він зазвичай пропускає або замінює (С-С’; З-С’, В; Ц-Т’; Ш-С’, Т’; Ж-С’, Д’; Ч-Т’; Щ-Т’; Р-л’; Р’-л’; Л-Л’).

Таблиця 1.