Іv. Актуалізація опірних знань учнів

Доцільність обраної вчителем методики відтворення в пам’яті учнів раніше набутих знань, які стануть основою для вивчення нового навчального матеріалу. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів під час опитування. Характеристика запитань і завдань учителя. На які психічні процеси орієнтовані запитання вчителя (пам’ять, мислення, творче уявлення). Особливості знань учнів: точність, міцність, глибина, логічність, культура мовлення школярів Труднощі, з якими зустрілися вчитель і учні під час актуалізації опорних знань. Реакція вчителя на відповіді учнів Стимулювання вчителем уваги, розумові активності школярів. Застосування проблемних ситуацій під час опитування. Поведінка учнів під час відтворення знань Форма актуалізації знань: фронтальна, індивідуальна, ланкова. Прийоми перевірки: усні, письмові, практичні.

V. Пояснення нового матеріалу вчителем і його засвоєння учнями

Характеристика навчальною матеріалу, які нові образи, уявлення, поняття містяться в ньому, співвідношення конкретних уявлень і абстрактних понять, теоретичних і практичних завдань Якими методами користувався вчитель (словесними, наочними). Відповідність методів меті заняття, характеру матеріалу і розвитку учнів. Науковість, логічність, обґрунтованість, емоційність викладу Виділення найбільш суттєвого в нових знаннях, систематизація їх і узагальнення. Ефективність застосування на занятті засобів унаочнення, технічних засобів навчання Досконалість записів, рисунків, схем, які вчитель виконує на дошці. Активізація вчителем розумової діяльності учнів Створення проблемних ситуацій на занятті.

VI. Вступний інструктаж

Вид інструктажу (усний або письмовий). Спосіб здійснення показу (ілюстрування або демонстрацією). Які форми показу використовуються (цілісний показ операції в робочому темпі. Ізольований показ окремих прийомів і дій операції, цілісний показ в уповільненому темпі). Чи витримана була рекомендована послідовність показу і об’єм. Ступінь розкриття і висвітлення у вступному інструктажі мети і змісту трудового завдання. Технічних засобів його виконання, технічних вимог до виробу, можливих неполадок у роботі, способів їх попередження, способів безпечної роботи тощо.

Ступінь досягнення основних завдань інструктування відтворити в пам’яті учнів відомості й уявлення, необхідні для виконання завдань наступної практичної роботи, роз’яснити технологічні і трудові операції, необхідні для виконання нового практичною завдання, показати всі операції (їх елементи) для створення в учнів відповідних живих, повних, чітких, конкретних уявлень і образів дій: закріпити одержані учнями уявлення і поняття, перевірити їх міцність, повноту і точність.

VII. Самостійна практична робота учнів, потоковий інструктаж

Характеристика практичної роботи учнів: чи передували їй вправи. Спрямованість вправ: на навчання школярів певному прийому операції, робочої функції або виду роботи. Чи займають у вправах провідне місце саме ті дії, яким необхідно навчати школярів. Витрати часу на «чисті» вправи і на вправи при виготовленні корисних речей, але збільшених обробних припусках, тобто таких, які складають перший етап виготовлення об’єкту.

Комплексність технологічної частини безпосереднього виготовлення виробів, наявність у ній елементів планування, вибору заготовок і інструментів, розмічування, обробки деталей складання і випробування виготовленого предмета. Наявність елементів конструювання в практичній роботі. Місце в загальному) процесі і зміст конструювання. Повнота розглянутих вимог до вибору, принципу його будови і дії, форм і розмірів у цілому й окремих його частин, виразу конструктивних ідей у технічних малюнках і кресленнях.

Зміст і характеристика потокового інструктажу. Прийоми потокового інструктажу: виховний винив, супутнє практичне навчання або активне втручання вчителя в хід трудового процесу. Форма, своєчасність вказівок потокового інструктування, систематичність і тактовність пояснень і зауважень.