Література
1 Дубей Н.В. Гідрогеологія та інженерна геологія. Підручник для ВНЗ. Івано-Франківськ. – електронний варіант.2009.-262с.
2 Карцев А.А. Гидрогеология нефтяных и газовых месторождений. - М.: Недра, 1972. – 280с.
3 Климентов П.П., Богданов Г.Я. Общая гидрогеология. - М.: Недра, 1977. – 357с.
4 Колодій В.В., Колодій І.В., Маєвський Б.Й. Нафтогазова гідрогеологія. Підручник для ВНЗ.- Івано-Франківськ: Факел, 2009.- 184с.
Лабораторна робота №4
Визначення загальної лужності
Підземних вод
Мета і завдання роботи
Визначення загальної лужності підземних вод проводиться методом титрування проб води соляною кислотою. Це надійний метод, але не дає точного роздільного визначення карбонатів і бікарбонатів, оскільки лужність визначається рядом аніонів слабих кислот, а при титруванні карбонатів титруються й інші аніони слабих кислот. Крім того, із-за переходу вуглекислоти в газову фазу неперервно змінюється карбонатна рівновага і співвідношення у складі карбонатів і бікарбонатів.
Обладнання,прилади, реактиви
Титрувальний стіл, колби об’ємом 250 мл, піпетки об’ємом 100 мл. реактиви: розчин фенолфталеїну (1% спиртовий), розчин метилоранжу, розчин соляної кислоти (0,1н).
Порядок проведення роботи
Лужність
пластових вод обумовлюється наявністю
солей слабих кислот, в основному
карбонатів і бікарбонатів лужно-земельних
і лужних металів. Розрізняють лужність
по фенолфталеїну (
)
і метилоранжу (
).
Для визначення загальної лужності 100 мл профільтрованої досліджуваної води наливають в конічну колбу об’ємом 250 мл, додають 10 крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну.У випадку появи малинового забарвлення проводять титрування 0,1н розчином соляної кислоти до переходу забарвлення розчину від малинового до прозорого. Потім до проби додають 3 – 4 краплі метилоранжу і титрують до переходу жовтого кольору в оранжевий.
вміст
мг-екв/л, (4.1)
або
мг/л.
(4.2)
Вміст
мг-екв/л, (4.3)
або
мг/л,
(4.4)
де а – розхід розчину соляної кислоти в мл при титруванні по фенолфталеїну;
b – розхід розчину соляної кислоти в мл при титруванні по метилоранжу;
н – нормальність розчину соляної кислоти;
61 – еквівалентна вага ;
30,5 – еквівалентна вага .
Якщо при додаванні до води фенолфталеїну рожевий колір не появляється – це вказує на відсутність у воді іонів . У цьому випадку титрування по фенолфталеїну не проводиться, а до проби відразу додають 3-4 краплі метилоранжу і титрують до переходу жовтуватого кольору в оранжевий. Розрахунки проводяться тільки для іону .
Якщо
при титруванні по фенолфталеїну
витрачається більше кислоти, ніж при
титруванні по метилоранжу – це значить,
що досліджувана вода має іон
і
,
і не має іону
.
У цьому випадку при титруванні по
фенолфталеїну паралельно протікають
дві реакції
+
=Н2О
і
+
=
.
При титруванні по метилоранжу відтитровується іон , одержаний за рахунок іона , відтитрованого раніше кислотою по фенолфталеїну.
Якщо “a” – розхід (мл) розчину соляної кислоти, який витрачається на титрування по фенолфталеїну, а “b” – розхід (мл) розчину соляної кислоти, що витрачається на титрування по метилоранжу, то при “a” більше “b”
мг-екв/л,
(4.5)
або
мг/л,
(4.6)
мг-екв/л,
(4.7)
або
мг/л,
(4.8)
де V- об’єм проби взятої для аналізу.