Експорту та імпорту

Зовнішня регіональна структура експорту країни — розподіл національного експорту по країнах або регіонах призначення. Вона демонструє регіональну спеціалізацію експорту країни та визначає основні ринки збуту товарів і послуг за кордоном (табл. 1.27).

Внутрішня регіональна структура експорту країни — розподіл національного експорту по регіонах (адміністративних одиницях) його походження всередині країни. Показує питому вагу кожного регіону (області, землі, штату, провінції тощо) в загальному експорті країни і характеризує участь регіону в зовнішньоторговельній діяльності Для прийняття різнопланових рішень у міжнародному менеджменті необхідно мати дані щодо структури експорту конкретного товару. Для цього в аналітичних цілях використовують регіо­нальні структури експорту товару.

Зовнішня регіональна структура експорту товару — розподіл національного експорту конкретного товару (нафта, газ, деревина тощо) за країнами (регіонами) споживання. На її основі визначаються основні країни-партнери та рівень охоплення світо­вого ринку конкретного товару.

Внутрішня регіональна структура експорту товару — розподіл національного експорту конкретного товару за регіонами (адміністративними одиницями) його формування всередині краї­ни-експортера.

Регіональна структура експорту групи країн — розподіл загального обсягу експорту країн даної групи за регіонами (країнами) призначення

Регіональна структура експорту товару групою країн засвідчує розподіл загального обсягу експорту певного товару (мінеральні добрива, вугілля, транспортні засоби тощо) за країнами (регіонами) споживання.

Регіональна структура світового експорту показує питому вагу кожної країни (або регіону) у світовому експорті, визначаючи основних світових експортерів. Формується за принципом походження експорту, а не за принципом його призначення, як у зовнішній регіональній структурі експорту країни (табл. 1.32).

Регіональна структура світового експорту певного товару демонструє частку країн—експортерів товару у світовому обсязі його експорту та визначає основних експортерів даного товару на світовому ринку.

Зовнішня регіональна структура імпорту країни — розподіл обсягу імпорту за країнами його походження

Внутрішня регіональна структура імпорту країни — розподіл обсягу національного імпорту за регіонами (адміністративними одиницями) його споживання (використання)

Зовнішня регіональна структура імпорту певного товару — розподіл країн—постачальників певного товару за їх питомою вагою у формуванні загального обсягу імпорту даного товару.

Регіональна структура імпорту групи країн — розподіл загального обсягу імпорту країн даної групи за регіонами (країнами) походження (табл. 1.33—1.35).

Регіональна структура імпорту товару групою країн показує розподіл загального обсягу імпорту певного товару за країнами (регіонами) походження.

Внутрішня регіональна структура імпорту певного товару засвідчує питому вагу регіонів (адміністративних одиниць) усередині країни в споживанні (використанні) певного імпорту товару.

Регіональна структура світового імпорту демонструє питому вагу кожної країни (або регіону) у світовому імпорті. На основі цього показника визначаються найбільші світові імпортери (табл. 1.36).

Регіональна структура світового імпорту товару — це частка країн-імпортерів товару у світовому обсязі його імпорту. Визначає основних споживачів даного товару на світовому ринку.

3.4. Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) товару характеризує стан світового ринку конкретного товару за такими ознаками, як кількість експортерів (імпортерів) та питома вага основного експортера (імпортера). Цей індекс, відомий в економічній літературі як індекс Херфіндаля-Хіршмана, тим вищий, чим менша загальна кількість експортерів (імпортерів) та чим вищою є питома вага основного експортера (імпортера). Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) розраховується за формулою:

,

де S_k — індекс географічної концентрації експорту (імпорту) товару k;

— обсяг експорту (імпорту) товару k країною і;

x^k — світовий експорт (імпорт) товару k ;

n — кількість країн-експортерів (або імпортерів).

4. Показники інтенсивності міжнародної торгівлі. У світовій практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

4.1. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення:

; ; ,

де E_д — експорт на душу населення;

I_д — імпорт на душу населення;

ЗТО_д — зовнішньоторговельний обіг на душу населення;

E — вартість національного експорту за рік;

I — вартість національного імпорту за рік;

ЗТО — зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);

Ч — чисельність населення країни на відповідний рік.

Ці показники широко використовуються в міжнародних зістав­леннях. Так, найбільші за

4.2.1. Експортна квота. У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Розраховується за формулою:

,

де К_е — квота експортна;

Е — річний обсяг експорту країни;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Використовуючи дані щодо експортної квоти країни в аналітичних цілях, слід брати до уваги такі закономірності:

• за стабільних (нормальних) умов відтворення експортна квота для кожної конкретної країни протягом певного історичного періоду зберігається більш-менш постійною;

• експортна квота тим більша, чим вище розвинуті виробничі сили країни;

• у великих країнах експортна квота, як правило, менша, ніж у малих;

• за відносно однакового рівня розвитку виробничих сил експортна квота тим більша, чим менший економічний потенціал країни;

• експортна квота країни тим вища, чим розвинутіші її вироб­ничі сили, чим більше в її галузевій структурі виробництв з поглибленим технологічним розподілом праці, чим меншим є її економічний потенціал та забезпеченість власними природними ресурсами.

Зіставлення реальних експортних квот країн може виявити парадокси такого характеру:

• менш розвинуті країни, що експортують переважно сировину та імпортують, як правило, товари народного споживання, мають експортну квоту не меншу, а іноді навіть і більшу, ніж високорозвинуті країни, хоча спектр зовнішньоторговельних відносин у менш розвинутих країн також значно бідніший;

• у малих країнах експортні квоти можуть перевищувати обсяги валового внутрішнього продукту, причому іноді більше ніж у 2 рази, що може бути зумовлено наявністю великих обсягів реекспорту, який статистично належить до експорту, але до ВВП даної країни ніякого відношення не має, або спричинено розбіжностями в методиках визначення вартості експорту.

4.2.2. Імпортна квота як частка імпорту у валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг. Розраховується за формулою:

,

де К_і — квота імпортна;

І — обсяг імпорту країни за певний рік;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн (табл. 1.42—1.44). 4.2.3. Зовнішньоторговельна квота:

,

де К_зт — квота зовнішньоторговельна;

Е, І — обсяг відповідно експорту та імпорту країни за певний рік;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

4.3. На практиці жоден із зазначених показників не має самостійного значення для оцінки рівня інтенсивності торгівлі країн. Разом з тим, між рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країн та рівнем їх економічного розвитку існує тісний зв’язок. Крім того, за рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країни можна визначити характер і функції зовнішньої торгівлі ТА РІВНЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Рівень зовнішньоторговельної інтенсивності	Характер зовнішньоторговельного обміну (функції зовнішньої торгівлі)
Низький	Мінімальний рівень імпорту, необхідний для функціонування економіки; експорт може покрити тільки критичний імпорт від стану світового ринку та цін на ньому
Середній	Імпорт задовільно покриває не тільки основні потреби, а й дозволяє закуповувати вироби з достатньо високим технічним рівнем, однак без налагоджування широкого міжнародного виробничого співробітництва; обмін простих товарів на складніші відбувається здебільшого на нееквівалентній основі
Високий	Розвинута виробнича кооперація, висока частка комплектуючих, вузлів тощо в обміні; зовнішня торгівля впливає на економіку, формуючи її структуру та підвищуючи ефективність

Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній тор­гівлі відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї самої галузі даної країни (або групи країн) за певний період (частіше за рік). До внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:

• обмін диференційованими виробами, в т. ч.:

а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);

б) виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і па- рафін);

в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різні марки автомобілів);

• обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

• обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється за специфічних умов:

а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати на перевезення відносно ціни самого виробу);

в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони року (особливо це стосується сільгосппродуктів).

5. Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності провадиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміється ступінь економії національної праці, що досягається країною шляхом її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних макропоказників. На рівні підприємств та інших господарських суб’єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміється ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності.

5.1. Макроекономічні показники ефективності зовнішньої торгівлі.

5.1.1. Макроекономічний показник ефективності зовнішньоторговельного обігу

,

де Е_то — ефективність зовнішньоторговельного обігу;

В_і — економія витрат у результаті імпорту;

В_Е — національні витрати на експорт.

Для національної економіки в цілому важливо, щоб національні витрати на експорт (В_Е) були меншими за розмір економії витрат у результаті імпорту (В_і). Тільки в даному разі країна економить національну працю, беручи участь у міжнародному товарообміні.

5.1.2. Макроекономічний показник ефективності експорту:

,

де E_E — ефективність національного експорту;

V_E — валютна виручка від експорту товарів і послуг;

B_E — національні витрати на експорт.

5.1.3. Макроекономічний показник ефективності імпорту:

,

де E_i — ефективність національного імпорту;

B_i — економія витрат у результаті імпорту;

V_i — валютні витрати на імпорт.

Сферою застосування цих макроекономічних показників є тільки аналітичні макроекономічні розрахунки з метою розробки та обґрунтування можливих варіантів торговельно-політичних заходів, спрямованих на реалізацію державних інтересів у розвитку зовнішньоторговельної діяльності країни.

5.2. Показники ефективності зовнішньоторговельної операції. Їх доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період. Слід зазначити, що гіперболізація значення цих показників під час прийняття рішень у міжнародній торгівлі може спричинити конфлікт між реальними діями та маркетинговими цілями. Проникнення на нові зарубіжні ринки не завжди супроводжується високими показниками економічної ефективності, а орієнтація тільки на них може спонукати до передчасного виходу з ринку або припинення експортування поки що нерентабельної продукції.

5.2.1. Ефект експорту:

Е_е = Н_е – В_е,

де Е_е — ефект експорту;

H_e — гривневі надходження від експорту, які розраховуються шляхом перерахування валютної виручки в гривнях за курсом Національного банку України на день надходження валютної виручки, грн.;

B_e — повні витрати підприємства на експорт, грн.

5.2.2. Ефективність експорту фірми:

,

де Е_е.ф — ефективність експорту фірми.

Показники ефективності повинні бути більше за 1 (Е_е.ф > 1), тоді реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигіднішою порівняно з реалізацією всередині країни.

5.2.3. Рентабельність експорту:

,

де С_е — собівартість виробництва експортного товару.

5.2.4. Економічний ефект імпорту:

Е_і = Ц_р – В_і,

де Е_і — економічний ефект імпорту;

Ц_р — ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн.;

В_і — витрати на імпорт товарів (контрактна вартість, митні платежі, податки тощо).

5.2.5. Економічна ефективність імпорту:

,

де Е_ф.і — економічна ефективність імпорту.

6. Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі — це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний 7. Показники зіставлення — це будь-який з розглянутих вище показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).

Таблиця 1.46

фритридерство.