Порівняльна характеристика інформаційних джерел щодо обсягів експорту та імпорту

Джерело інформації	Ціна, що використовується для обліку	Момент обліку
Дані митної статистики (торговельний баланс)	Експорт — ФОБ (ціна товару в країні походження, транспортні та інші витрати до моменту його доставки на борт судна) Імпорт — СІФ (ціна товару в країні походження, витрати з перевезення та страхування)	Перетин державного кордону
Дані платіжного балансу	Експорт та імпорт — ціни ФОБ	Надходження платежів за експорт; здійснення платежів за імпорт

1.3. Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту та імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому:

ЗТО = Е + І,

де ЗТО — зовнішньоторговельний обіг;

Е — обсяг експорту (у вартісних одиницях);

І — обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Таблиця 1.11

ЕКСПОРТ, ІМПОРТ І ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ ОБІГ УКРАЇНИ ТА ДЕЯКИХ КРАЇН СВІТУ В 1997 р., млрд дол.

Країна	Експорт	Імпорт	Зовнішньоторговельний обіг
Україна	20 355	21 891	42 246
Росія	102 196	90 065	192 261
Молдова	1024	1431	2455
Білорусь	8306	9103	17 409
Польща	39 717	46 367	86 084
Угорщина	24 514	25 067	49 581
Болгарія	6277	5730	12 007
Румунія	9853	12 448	22 301

Світовий товарообіг — сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість світового експорту завжди менша (приблизно на 3—6 %) за вартість імпорту на суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють експорт за цінами ФОБ, а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІФ (FOВ < CIF).

Динаміку світового товарообігу ілюструють дані табл. 1.12.

1.4. Генеральна (загальна) торгівля — прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

ГТ = Е + І + Т,

де ГТ — генеральна (загальна) торгівля;

Е — вартість експорту;

І — вартість імпорту;

Т — вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.

У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види: прямий та опосередкований. Прямий транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:

• за видами транспортних засобів;

• за кількістю перевезеного вантажу;

• за країнами відправлення та призначення.

Опосередкований транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на мит­них складах. Він обліковується як реекспорт та включається до загального імпорту та експорту.

Транзит вантажів як пересування товарів під митним контролем між країнами, в т. ч. через територію іноземних держав, здійснюється на основі багато- і двосторонніх угод між заінтересованими країнами. Такі угоди регулюють порядок та умови транзиту, маршрути руху, гарантії щодо вантажів, транспортних засобів і супроводжуючих осіб. Транзитний рух звільнюється від мита, податків і зборів, за винятком зборів, які стягуються за конкретні послуги, що надаються при транзиті. Загальною є вимога, щоб транзитні товари залишалися в незмінному стані під час транспортування, крім змін внаслідок природного зносу або збитків за нормальних умов збереження та транспортування, а також не використовувались у будь-яких інших цілях, крім транзиту.

Сучасне міжнародне право не містить безумовної норми щодо вільного транзиту. Кожна держава дає дозвіл на транзит через свою суверенну територію, керуючись національними законами, постановами та нормами. Будь-яка держава має право відмовити в транзиті через територію, не обґрунтовуючи це рішення жодними причинами. Однак для внутрішньоконтинентальних країн існує право вільного транзиту через територію сусідньої країни, що має вільний вихід до моря (океану). Така норма існувала раніше у вигляді торговельного звичаю, а згодом була зафіксована в декількох міжнародних документах: Хартії економічних прав і обов’язків держав (ООН, 1974 р.), Конвенції щодо транзитної торгівлі внутрішньоконтинентальних країн (1964 р.) та Конвенції ООН з морського права (1982 р.).

Незважаючи на адекватне розуміння терміна «генеральна (за- гальна) торгівля», в окремих країнах її облік неоднаковий через відмінності в митно-тарифних

товарів і встановлені законодавством тлумачення вітчизняного та іноземного товарів.