13.Охарактеризуйте общину, як історичну форму господарських одиниць та її соціально-економічну роль в первісному суспільстві.

У ранньопервісному суспільстві першою соціальною і господарською одиницею була родова кровноспоріднена община. Загальна чисельність коливалася в межах 25-50 осіб з нестійкими сімейними групами. У мисливців відкритих просторів загінний характер полювання передбачав спільні трудову діяльність і права на здобич. Це зумовлювало домінування громади і повільне формування сім'ї як господарської одиниці. На побутовому рівні існував статево-віковий розподіл функцій. Зазвичай виділяють 3 стадії розвитку історичних типів общин: протообщина (первісне людське стадо), ранньопервісна (на кровноспоріднених зв’язках), пізньопервісна (територіальні зв’язки).Під впливом функціонального поділу госп діяльності і відносин власності спільного ведення госп в системі сімейних відносин формується така госп спільнота, як домогосподарство. Характерною особливістю організації госп діяльності общини була її колективна і кооперативна форма. Низький рівень розвитку продуктивних сил і залежність людини від природи спонукали до співробітництва. Лише в межах общинної кооперації було можливим розчищення лісу під земельні ділянки,загінне полювання, випас худоби,захист господарства. Первісна кооперація сприяла соціалізації індивідів, закріпленню моральної поведінки, формуванню общинних норм, традицій. Поведінка окремого індивіда підпорядковувалась інтересам усієї общини. З’являється територіальна або виробнича зосередженість на тому чи іншому виді робіт, тобто спеціалізація. Можна припустити,що первісному суспільстві існувало 2 поділи праці- внутрішньо общинний і міжобщинний. Диференціація госп діяльності сприяла як раціональному використанню трудового потенціалу, так і формуванню усвідомлення окремим індивідом своєї причетності і залежності від функціонування господарства общини як цілого.Завдяки общині людина вдосконалювала індивідуальне вміння і майстерність в певних трудових операціях. З появою надлишкового продукту в первісному сусп. виникає система дарообмінних відносин на принципах перерозподілу. Колективно створені общинною матеріальні блага надходять у використання до відносно відокремлених від общини вождів. В первісному сусп. з’являється феномен влади-власності.

14.Охарактеризуйте фактори розвитку та вкажіть причини занепаду господарства суспільства трипільської культури.

Неоліт тривав в Україні з другої половини VI до II тис. н. е. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська (IV – III тис. до н. е.), найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України: від Карпат до Південного Бугу, на Подніпров’ї, Волині, в Степовому Причорномор’ї.

Поселення здебільшого розташовувались поблизу річок, на мисах заплавних террас по декілька десятків жител. Основним заняттям трипільців було хліборобство. Землю обробляли дерев’яною мотикою, пізніше – ралом, що дозволило перейти до перекладної системи землекористування, а також до введення ярових та озимих посівів.

Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. Велику рогату худобу використовували як тяглову силу.

У трипільців було добре розвинене ремесло. Керамічні вироби йшли на задоволення господарських та побутових потреб групи поселень визначеного району. Також зародилися прядіння і ткацтво, завершилося формування технік обробки каменю. Виникла окрема галузь виробництва, пов’язана з видобуванням кременю. Трипільське населення широко використовувало серпи. Різноманітні знаряддя праці виготовляли також з кістки, ріг, деревини та глини. Трипільські племена використовували перший механічний пристрій – ручну лучкову дриль для свердлення різноманітних матеріалів. Використовували вироби з міді. Трипільці вдосконалили лук, стріли, сокиру. Близько 2000 р. до н.е. трипільська культура почала занепадати, її носії частково залишають ці землі, відступаючи під тиском численніших і войовничіших, на думку вчених, індоєвропейських народів археологічної культури бойових сокир і шнуркової кераміки, а частково змішуються з ними. Нове населення прийшло зі сходу і вперше у світі приручило коня для верхової їзди. Індоєвропейці частково осідали на родючих землях і переходили до землеробства, а частково продовжували кочувати у південних регіонах України. Важливо враховувати і внутрішні фактори ,що спричинили до занепаду. Госп у трипільців мало форму екстенсивного землеробства,що неминуче призвело до виснаження земель.Земля як ресурс стає більш придатною не для землеробства, а відгінного скотарства. Руйнується госп основа трипільської культури - осіле хліборобство.