106. Охарактеризуйте трансакційний сектор економіки, теорію прав власності та трансакційних витрат. Розкрийте теорему р. Коуза.

Трансакційні витрати – це витрати, що забезпечують перехід прав власності із одних рук до інших і охорону їх прав. На відміну від трансформаційних витрат трансакційні витрати не пов’язані із самим процесом створення вартості. Вони забезпечують трансакцію.

Уперше поняття “трансакційні витрати” використав Коуз у статті “Природа фірми”- визначив трансакційні витрати як витрати функціонування ринку.

Сучасні економісти запропонували таку класифікацію трансакційних витрат:

1. витрати пошуку інформації - витрати часу і ресурсів на отримання і обробку інформації, а також втрати від недосконалості інформації;

2. витрати на ведення переговорів;

3. витрати вимірювання - витрати на проміри, вимірювальну техніку, втрати від помилок і неточностей;

4. витрати на специфікацію (точне визначення) і захист прав власності

Ще однією фундаментальною проблемою неоінституціональної економічної теорії є система прав власності. Під системою прав власності, згідно з поглядами А. Алчіана та Г. Демсеця, мають на увазі усю сукупність норм, що регулюють доступ до рідкісних ресурсів. Ці норми можуть встановлюватися і захищатися не тільки державою, а й іншими соціальними механізмами .

У зв’язку з виявленням трансакційних витрат можна також вести мову і про трансакційний сектор економіки. Якщо донедавна основний економічний аналіз було спрямовано на вивчення економіки в межах інституціональної структури, то у 1937 р. Р. Коузу вперше вдалося порушити і частково розв’язати питання, яке традиційна теорія навіть не ставила: чому існує фірма, якщо є ринок.

У теорії Р. Коуза поняття «трансакційні витрати» протиставляється поняттю «агентські витрати», і вибір між тим або іншим типом витрат значною мірою визначається «ефектом багатства».

Парадоксально, але саме висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства дістав назву “теореми Коуза”, згідно з якою “якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) залишатиметься незмінним та ефективним незалежно від змін у розподілі прав власності”. Нині теорема Коуза вважається одним із найяскравіших досягнень економічної думки повоєнного періоду. Із теореми Коуза випливає декілька важливих теоретичних і практичних висновків. По-перше, вона висвітлює економічний зміст прав власності. По-друге, теорема Коуза знімає з ринку звинувачення в “провалах”. По-третє, вона виявляє ключове значення трансакційних витрат. По-четверте, вона доводить, що посилання на зовнішні ефекти – недостатня підстава для державного втручання. Йому вдалося досягти багато чого. Зокрема, пояснити структуру й еволюцію інститутів з урахуванням поняття трансакційних витрат. Саме у відсутності ринкових інститутів, що забезпечують мінімізацію трансакційних витрат, Коуз вбачає головне лихо постсоціалістичних країн.