104. Розкрийте основні тенденції економічного розвитку сша на етапі інформаційно-технологічної революції та її відображення в сучасній економічній думці.

Структурна перебудо­ва капіталіст відтворення, здійснювана у 1960—1970 роки під впливом НТР та складних умов екон зростання, була досить болісною і супроводж певним зниженням темпів росту продуктивності праці, ефективності капіталіст еконо­міки загалом. Зовсім новий характер мали економічні труднощі та супереч­ності 1970-х --- початку 1980-х рр., коли проблемою стали самі виробничі потужності, а не попит, необхідність формування про­позиції. Так звана «рейганоміка» була одним із варіантів неоконсервативної політики.На перший план вийшли завдання раціоналізації виробництва, поліпшення його структури, технологічної перебудови, інтернаціоналізації капіталу. У 70-і рр. XX ст. в економі­ці США відбулися структурні зміни. Було проведено масову «чи­стку» не конкуренто-спроможних галузей економіки, сотні під­приємств ліквідовано. Водночас з'явилися нові наукоємні галузі, які й сьогодні визначають обличчя сучасного світу.

У 1970-і роки ак­тивно втілювалась у життя концепція нового федералізму, яка пе­редбачала перенесення центру ваги у прийнятті громадських рі­шень на місцеві органи й активний розвиток самоврядування на місцях.

. Ще однією складовою економ політики Р. Рейгана було скорочення податків.

У середині 1970 р відбулося перегрупування основних напрямів економ думки, яке полягло у втраті кенсіанством ролі теорит лідера й актуалізації неокласики у вигляді економ. Неоконсерватизму, який перетворився на провідний напрям ек науки.

Від 80-х років XX ст. у розвинених капіталістичних країнах нєоконсереатизм охоплює три основні напрями нової неокласики:

1)'монетаризм,(М. Фрід-мен) — центральна теорія неоконсерватизму. Монетаризм пов'я­заний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредит­ного обігу.

2) теорія економіки пропозиції (А. Лаффер, Дж. Гілдер, 1 і. Робертс, Р. Манделла), згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить, таким чином, до падіння виробництва й підриву фінансової бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умо­вою для стимулювання підприємницької активності й ініціативи;

3) нова класична макр о економіка — теорія раціональних очі­кувань (Дж. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджепт, Н. Воллес), згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур, бо заздалегідь враховують наміри влади й ней­тралізують своїми заходами (підвищенням чи зниженням цін)політику уряду.

105. Визначте структуру інституціоналізму та його методологічні особливості наприкінці хх – на початку ххі ст..

Від 50—60-х років XX ст. у межах неокласичної течії формується новий нау­ковий напрям, представники якого працюють на межі економіч­ної теорії та інших суспільних наук — філософії, соціології, полі­тології, кримінології тощо. Якщо інституцІонально-соціологІчний напрям(почXX ст.), вважається «старим» інституціоналізмом, то цей новий науковий напрям називають неоінституціоналізмом(який набув визнання у 80—-90-х рр. XX ст. Осн представниками неоінституціоналізму є Коуз (1910 р. н.), Даглас Норт (1920 р. н.), Олівер Вільямсон (1932 р. н.) та ін.

Стрижень сучасного інституціоналізму становлять два напря­ми — неоінституціоиальна економіка та нова інституціональиа економіка .Так, перший напрям залишає незмінним жорстке ядро неокласи­ки. Другий- відображає спробу створити нову теорію інститутів, не пов'язану з колишніми постулатами неокласики.

Неоінституціоналізм має свої методологічні особливостіНа відміну від старого американського інституціоналізму, неоінст. не тільки не протистоїть неокласиці, а й сам є результатом об’єднання інституціональних та неокласичних методологічних підходів. Зокрема, неоінституціоналізмом активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки, як раціональний вибір та прагматизм, методологічний індивідуалізм, концепція «економічної людини», максимізація корисності тощо.Однак неокласична парадигма в структурі неоінституціоналізму зазнала суттєвої теоретичної модифікації з урахуванням сучасних економічних реалій. Базовими для неоінституціоналізму є твердження, які утворюють «жорстке ядро» неокласики: рівновага на ринку існує завжди, вона єдина і збігається з оптимумом за Парето , індивіди здійснюють вибір раціонально (модель раціонального вибору); переваги індивідів стабільні і на них не впливають зовнішні чинники. Учення про трансакційні витрати має основоположне, фундаментальне значення в неоінституціоналізмі

У свою чергу, нова інституціональна економіка відображає спробу створити нову теорію інституцій, таку що не пов’язана з попередніми постулатами неокласики і представлена такими основними теоріями: теорія ігор (Дж. фон Нейман, О. Моргенштерн, Дж. Неш), теорія неповної раціональності Г. Саймона, економіка угод (Л. Тевено, О. Фавро, А. Орлеан, Р. Буайє).У зв’язку з розвитком нової інституціональної економіки відбулися зміни у «жорсткому ядрі» неокласики. Так, теорія ігор завдала удару по моделі загальної рівноваги Вальраса — Ерроу — Дебре. Теорія ігор ґрунтується на припущенні, що може існувати кілька точок рівноваги, які не обов’язково збігаються з точками оптимуму за В. Парето, або ж що рівновага може не існувати взагалі.