8. Охарактеризуйте власність на ресурси як фактор розвитку господарської системи: суть, етапи, соціальна диференціація суспільства.

Не менш важливу роль, ніж суспільний поділ праці, в історичному розвитку господарської системивідіграє власність на засоби виробництва.Сутність власності на засоби виробництва по-різному розкривається в рамках формаційної та цивілізаційної парадигм пізнання господарських процесів. З позицій формаційного підходу власність трактується як «система виробничих відносин між людьми (класами, соціальними верствами, групами, окремими індивідами тощо) з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності в усіх сферах суспільного відтворення».Відповідно до історичних суспільно-економічних формацій зазвичай виділяють такі форми власності на засоби виробництва: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і суспільна (соціалістична). Цивілізаційна парадигма передбачає розглядати сутність власності на засоби виробництва в контексті взаємозалежності відносно самостійних індивідів та суспільства.

Разом із тим економічна залежність з боку суспільства проявляється в общинній, феодальній і капіталістичній формах власності на засоби виробництва. Така їх еволюція зумовлена змінами в організації суспільств, коли вони послідовно переходили від держав общинного типу, ранньофеодальних держав (територіальних імперій) і централізованих монархій — до національних держав.

В первісному суспільстві власність на засоби виробництва не могла виникнути, оскільки створення необхідних благ кровноспоріднена община здійснювала як природне і нероздільне ціле.

Перші уявлення про власність з’являються на завершальному етапі розвитку первісного суспільства і пов’язані з феноменом влади-власності. Зосередження особливо важливих функцій для існування общини в руках вождів, визнання їх права здійснювати ці функції на засадах здобутого авторитету, поступове відокремлення надобщинних органів, що реалізують такі функції від імені общини, привело до формування влади як суспільного феномену.

Розпад первісного суспільства, формування територіальної общини привело до появи першої форми власності на засоби виробництва. Вона дістала назву общинної власності відповідно до організації суспільства в державу общинного типу. Її ознакою є те, що вона відображала особисту залежність кожного індивіда від територіальної общини, від влади, що її організовувала та уособлювала, тому для індивіда ця форма власності була особистою.

Виникнення ранньофеодальних держав (територіальних імперій) спричинило суттєві зміни у власності на засоби виробництва. Виникла нова форма особистої залежності від покровителя та захисника — сеньйорально-васальна — відносини покровительства і служіння між представниками влади, рицарями, селянами.

З утворенням централізованих монархій у містах, де особиста залежність проявлялася лише у підданстві королю та було самоврядування, формувалася спільна (муніципальна) власність, а окремих громадян — приватна власність.

Поява національних держав і демократичні революції докорінно змінили характер відносин між владою (державою) та людьми. Скасування привілеїв аристократії та повинностей селян, проголошення вільними та рівними в правах усіх людей, зняття будь-яких форм особистої залежності сприяло докорінним змінам у власності. Демократичний устрій державної влади та заміна відносин володарювання-підпорядкування на відносини солідарності та забезпечення природних прав індивідів відкрило шлях до утвердження приватної власності на засоби виробництва.