6. Порівняйте положення формаційної та цивілізаційної парадигм у дослідженні суспільства.

Критерій	Формаційна парадигма	Цивілізаційна парадигма
2. Місце та роль людини у суспільних процесах	Реалізується гносеологічний підхід, а людина є суб’єктом пізнання об’єктивних процесів	Реалізується онтологічний підхід, де людина є суб’єктом пізнання та предметно-перетворювальної діяльності
3. Основна суперечність розвитку суспільства та форма розв’язання її	Суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами. Революційна зміна виробничих відносин і політико-юридичної надбудови	Суперечність між відносно самостійними індивідами і сусп.-ом.Зміна форм сусп зал-сті людей, наростання свободи як сенс історії
4. Місце та роль держави урозвитку суспільства	Держава є надбудовою над економічним базисом, має класову природу та виступає знаряддям панівного класу	Держава є організаційним центрм сусп.-ва, що в легітимний спосіб забезпечує досягнення спільних цілей усіх членів сусп.-ва
5. Структура суспільства на певному історичному етапі розвитку	Сусп-во (сусп-ек формація) скл з базису і надбудови. Базис- це сук-ть домінантних виробничих відносин, які вирішальним чином впл на стр-у політ-юридичної та ідеологічної надбудови	Сусп-во є органічною цілісністю, яку утворюють політична, духовно-культурна, соціальна та економічна підсистеми
6. Механізм розвитку суспільства	Розв’язання антагоністичної суперечності між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, між базисом і надбудовою через соціальну революцію	Процес диференціації усіх сфер суспільного життя задля більш ефективного досягнення суспільних цілей із наступною інтеграцією їх у нову цілісність
7. Історичний розвиток суспільства	Проходження кожним сусп-ом істор-х етапів: первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, соціалістичної (комуністичної) суспільно-економічних формацій	Індивідуальний шлях розв-ку кожного сусп-ва, що належить до певної цивілізації, яка проходить етапи свого становлення, розквіту та занепаду

7. Охарактеризуйте суспільний поділ праці як фактор розвитку господарської системи: суть, етапи, функціональна диференціація суспільства.

Важливо розрізняти суспільний поділ праці та поділ праці у рамках господарських одиниць. Суспільний поділ праці відображає спеціалізацію самостійних господарств, а поділ праці у межах господарських одиниць — диференціацію виробничого процесу. За суспільного поділу праці - обмін продуктами, а за поділу праці у межах господарської одиниці — обмін діяльності в процесі виробничої кооперації.

Як правило, перший великий суспільний поділ праці пов’язують зі спеціалізацією домогосподарств у землеробстві та тваринництві, другий — з утвердженням як самостійної сфери господарської діяльності ремесла, а третій — торгівлі.

На історично першому етапі розвитку господарської системи (с-ма натур. вир-ва) мало місце лише співіснування домогосподарств, слабко пов’язаних спільними господарськими зв’язками.

Виробництво і споживання благ було об’єднано в межах окремих домогосподарств, а обмін між домогосподарствами мав спорадичний характер. Тобто, на цьому етапі розвитку суспільства його господарська сфера була об’єднана переважно зовнішніми зв’язками з іншими общинами.

Наступний етап розвитку господарської сфери суспільства (с-ма товарного госп-ва) — стану симбіозу — характеризується тим, що виникають взаємовигідні зв’язки між господарськими одиницями, коли кожне господарство отримує вигоду від поділу праці та обміну її результатами. Спеціалізація господарських одиниць на виробництві певних благ із подальшим їх обміном відкривала шлях до більш результативної господарської діяльності, повнішого забезпечення постійно зростаючих потреб суспільства.

Третій етап історичного розвитку господарської системи (с-ма товарно-грошового(капіталістичного) госп-ва)) суспільства характеризується утвердженням нової мети виробництва — отримання прибутку. Це досягається перетворенням матеріального багатства у гроші, як загальну форму багатства, та спрямуванням їх на виробничі цілі. Це дало змогу перевести багатство з пасивного стану, з його підпорядкування споживанню, в активну форму, направити у господарську діяльність людини, розширення її масштабів.

Глибина та інтенсивність зв’язків між суб’єктами товарно-грошової системи досягає такого рівня, що її цілісність може бути охарактеризована як стадія синтезу її складників.

На сучасному етапі свого розвитку товарно-грошова господарська система набула нових якостей, зумовлених утвердженням грошово-кредитних відносин, що надають небаченого динамізму економічним процесам.