83. Розкрийте особливості методології раннього інституціоналізму та вкажіть на відмінності від методології класичної політичної економії.

Характерною його особливістю стали дослідження всієї сукупності соціально-економічних та політичних чинників, що розглядають у взаємозв’язку та взаємообумовленості, а також ідея необхідності соціального контролю суспільства над економікою.

Методологія інституціоналістів передбачала:

1) широке використання описово-статистичного методу;

2) застосування історико-генетичного методу;

3) вихідними та основоположними категоріями інституту вони вважали сукупність правових норм, звичаїв, традицій.

Рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру - держава і профспілки, сім'я і традиції, звичаї і мораль, правові акти й етичні норми, технічний прогрес і наука, конкуренція і ринкова влада, еволюція економіки тощо. Ці та інші явища були об'єднані одним спільним терміном - інститути, що й дало назву цьому напряму економічної думки.Інша важлива риса інституціоналізму - визнання еволюційного розвитку єдиною можливою формою економічного і соціального прогресу. Всі без винятку інституціоналісти були принциповими противниками революційних зрушень, пропонували реформістський шлях оздоровлення капіталізму. Вони одними з перших в економічній науці визнали важливу роль держави в організації ринкової економіки, обґрунтували можливість регулювання останньої.

Що ж до класичної політичної економії, то тут простежується тісний зв'язок філософського і економічного аспектів, що знайшов свій вираз у загальних методах економічної теорії, проявляв себе на всіх етапах розвитку економічної науки.«класична політична економія» базувалася на таких принципах: умовою ефективного функціонування ринкового механізму є забезпечення максимуму економічної свободи, гарантією якої є приватна власність і повнота інформації, якою володіють суб’єкти господарювання; життя суспільства в цілому й економіка зокрема підкорюються дії певних «природних законів,втручання держави в ці процеси недоцільне й небажане,адже вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу; дія економічних законів реалізується через переслідування кожним індивідуумом своїх особистих інтересів,а їх зіткнення веде до вироблення оптимальних рішень,собистий егоїзм стає фундаментом загального добробуту(модель поведінки «економічної людини). Осн представники – А.Сміт,Д. Рікардо.

84. Розкрийте сутність раннього інституціоналізму: причини виникнення, основні напрями, спільні риси і відмінності.

Як альтернатива неокласичному напряму досліджень ринкових процесів на початку ХХ ст. формується інституціональний напрям економічної думки. Характерною його особливістю стали дослідження всієї сукупності соціально-економічних та політичних чинників, що розглядають у взаємозв’язку та взаємообумовленості, а також ідея необхідності соціального контролю суспільства над економікою.Виникнення інституціоналізму було зумовлено такими чинниками:

• монополізацією та корпоративізацією економіки;

• посиленням циклічних коливань ринкової економіки;

• поглибленням соціальних суперечностей;

• зростанням впливу робітничого, профспілкового та інших рухів на розвиток суспільства;

• необхідністю суспільного контролю над ринковим механізмом;

• кризою неокласичної доктрини щодо автоматичного регулювання економічних процесів.

Інституціоналізм виник у трьох напрямах: соціально-психологічний, соціально-правовий та емпірічний інституціоналізм.

Засновником соціально-психологічного інституціоналізму, який справив визначальний вплив на всі його течії, був Веблен.Він розробив еволюційний підхід до вивчення суспільних явищ. Учений наголошував на величезному значенні теорії Дарвіна для обґрунтування еволюційних змін у житті суспільства. Економічні явища Т. Веблен виводив із суспільної психології, інстинктів та навичок людей, а розвиток суспільства вбачав у здійсненні реформ на основі науково-технічних перетворень та дедалі більшої ролі інженерно-технічної інтелігенції.

Соціально-правовий інституціоналізм пов’язаний з іменем Дж. Р. Коммонса. На перший план виводив аналіз правових інститутів. Ідея правового регулювання соціальних відносин та можливості за будь-яких умов досягти компромісних рішень пронизує його теорію угод, дослідження етапів розвитку капіталізму, стосунків між працеюі капіталом, великим і малим бізнесом.

Емпіричний напрям інституціоналізму очолював учень Т. Веблена У. К. Мітчел (1874—1948). На основі широкого статистичного матеріалу він вивчав проблеми циклічності та їх соціальні наслідки , роль грошового обігу та кредитно-фінансових інститутів у тогочасній економіці, розробляв теорію державного регулювання.

Отже, інституціоналізм не був цілісною економічною теорією. Проте всі три напрями були єдиними у критиці основних положень неокласичної школи, їх поєднує так званий міждисциплінарний підхід — намагання інтегрувати економічну науку з іншими соціальними науками: соціологією, правом,історією тощо. Через усі концепції інституціоналізму проходить ідея необхідності соціального контролю над економікою.