71. Охарактеризуйте розвиток промисловості України в кінці хіх – на початку хх ст. Та покажіть її місце в господарстві Російської імперії.

Протягом 60—80-х років ХІХ ст. в основному завершився промисловий переворот, унаслідок якого відбувся перехід від заснованої на ручній праці мануфактури до великого машинного виробництва. Промисловість України формувалася як система взаємозв’язаних галузей важкої індустрії, передусім металургійної, вугільної, залізорудної та залізничного транспорту.

Ознаки наступаючого буму передусім з'явилися у вугільній промисловості Донбасу, коли видобуток вугілля підстрибнув більш як на 1000 %, цей район давав майже 70 % усього вугілля імперії. У 1880-х роках розпочався широкомасштабний видобуток залізної руди. Розвиток металургії, зосередженої в районі Кривого Рога, був ще більш вражаючим, ніж вугільної промисловості. Якщо між 1870 та 1900 рр. уральським заводам вдалося збільшити виробництво залізної руди лише вчетверо, то на Україні воно зросло у 158 разів.

Важливою рисою промислового розвитку України був високий рівень концентрації виробництва. Майже повна відсутність тут кріпосницьких пережитків створила умови для швидшого процесу концентрації промисловості, ніж на Уралі. Особливо інтенсивно розвивалися галузі, що створювали засоби виробництва.

Важливою особливістю української промисловості була її значна залежність від іноземного капіталу. Національний капітал переважно було задіяно в галузях з меншими обсягами капіталів, зокрема в цукровій промисловості (Харитоненко, Терещенко).

Та за більшістю готових продуктів Україна залежала від Росії.

Активно розвивалось залізничне будівництво, яке стало найважливішою умовою створення внутрішнього ринку. Залізниці сполучили промислові райони, з’єднали Україну зі столицею імперії. У міру того, як з України на північ ішли продукти й сировина, а у зворотному напрямку російські готові вироби, економіка України почала інтегруватися в систему імперії. Це зумовило виникнення всеросійського ринку. Усі зміни в економіці проводилися в інтересах імперії, тому український ринок створювався з сильним нахилом у видобувні, сировинні галузі та зі значним відставанням у галузях легкої промисловості й у виробництві готових товарів. Імперська політика ціноутворення створювала ситуацію, коли вартість російських готових товарів була надзвичайно високою, в той час як ціни на українську сировину лишалися низькими. Так економіку України позбавляли прибутків і змушували слугувати інтересам російського центру імперії.

72. Проаналізуйте основні напрями української економічної думки в пореформений період (друга половина хіх ст.)

Економічна думка України в другій половині ХІХ ст. розвивалася переважно в наукових товариствах та університетах, зокрема Київському, Харківському та Новоросійському в Російській імперії, а також у Львівському та Чернівецькому університетах Австро-Угорщини. Українські дослідники, широко використовуючи наукові ідеї західних шкіл,розвивали їх з урахуванням особливостей соціально-економічного поступу України. Українська економічна думка була представлена різними напрямами та школами:

• класичний напрям політичної економії, прихильники якого (Вернадський, Гаттенбергер, Степанов, Левитський) стояли на позиціях трудової теорії цінності А. Сміта, виступали за економічну свободу та заперечували державне втручання в економіку;

• маржиналізм, провідні ідеї якого, зокрема методологічний індивідуалізм, вивчення проблем раціонального розподілу обмежених ресурсів, граничний аналіз, математизація досліджень тощо, відображено працях О. Д. Білимовича, Є. Є. Слуцького, Т. Рильського та ін.;

• народництво, яке відображало інтереси селянської демократії, критикуючи водночас пережитки феодалізму і глибокі соціальні суперечності капіталістичної системи та розробляючи утопічні проекти некапіталістичного розвитку (М. В. Левицький, Т. І. Осадчий, О. О. Русов, П. Чубинський);

• марксизм і соціалістичні вчення, особливо популярні у 90-ті роки ХІХ ст., через захоплення ідеями яких пройшло багато українських учених (М. І. Зібер, І. Я. Франко, М. І. Туган-Барановський);

• Київська психологічна школа, яка переважно сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку, позитивно оцінюючи роль конкуренції і приватної власності у становленні капіталістичних відносин (Бунге, Антонович, Д. І. Піхно, О. Д. Білимович);

• соціальний напрям економічної думки, що сформувався в кінці ХІХ ст. Його представники (Желєзнов, Туган-Барановський та ін.) наголошували на важливості дослідження соціально-політичних та правових чинників суспільного розвитку.

Головна увага була зосереджена на питаннях розвитку ринкового господарства, зокрема долі капіталізму в країні, становленні нових господарських форм (фабрики, акціонерних товариств, синдикатів, трестів), проблемах індустріалізації та ролі іноземного капіталу , подолання відставання в соціально-економічному розвиткові від країн Західної Європи, вирішення аграрного питання, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне господарство, розвиток інституту приватної власності тощо.