67. Охарактеризуйте зміст та значимість реформ: 1848 р. (в межах Австро-Угорщини) та 1861 р. (в межах Російської імперії) для утвердження ринкових форм господарювання в Україні.

Реформи 1848р. в Австро-Угорщині та 1861р. у Росії мали багато спільного, вони загалом створили умови для генезису підприємницьких відносин, підвищення ефективності аграрної галузі, розширення ринків збуту для капіталістичного виробництва.

На західноукраїнських територіях у 1848 р. було скасовано панщину та кріпосні повинності селянства Закарпаття, Буковини та Галичини. Селяни стали вільними громадянами, власниками рустикальної (селянської) землі, було розширено їхні політичні права та врегульовано взаємини з поміщиками. Землі спільного користування, так звані сервітути (ліси, пасовища тощо), залишилися у власності панів, і селяни за право користування ними мусили сплачувати певну суму грошей. Селяни зобов’язані були також сплачувати компенсацію земельним власникам за втрату селянських повинностей. Тобто земельне питання в ході реформи вирішено на користь поміщиків. Прогресивні зрушення виявилися зокрема у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності сільськогосподарського виробництва, яке ставало базою для переробної промисловості. Високі темпи розвитку були притаманні також деяким промисловим галузям, зокрема деревообробній, видобувній (буре вугілля, сіль), нафтовій промисловості тощо.

Відносно до Селянської реформи 1861р. в Росії слід зазначити, що вона також помітно прискорила процес трансформації суспільства в бік його капіталістичного розвитку. Згідно з положеннями реформи 1861 р. Земля стала об’єктом купівлі-продажу. За реформою селяни одержали від поміщиків у подвірне або общинне користування також і польову землю, проте її вони мали спочатку викупити. Впродовж 9-ти років селянин ще був прикріплений до землі. Поземельні відносини при цьому регулювалися місцевими положеннями, але з урахуванням традицій. Для окремих районів країни встановлено найвищі та найнижчі розміри наділу. Термін розрахунків: 49 років.

Відбулася аграрна еволюція в країні: повільний перехід від феодального ведення господарства до капіталістичного. Поступово втягувалися у ринкові відносини і поміщицькі господарства, запроваджуючи більш досконалу техніку та досягнення агрономії, багатопільні сівозміни та розвиваючи нові перспективні галузі: бурякосіяння, картоплярство, виробництво тютюну тощо. Виникають поряд з традиційним поміщицьким та селянським господарствами нові господарські форми, зокрема економії — потужні агровиробництва, що велися на передовій технічній базі із застосуванням досягнень агрономічної науки (використання мінеральних добрив, багатопільної системи землеробства тощо) та застосуванням вільнонайманої праці.

68. Розкрийте сутність та дайте оцінку результатам столипінської аграрної реформи.

У сільському господарстві важливою складовою ринкової перебудови стала Столипінська аграрна реформа (1906—1916 рр.), яка • скасувала викупні платежі селян за землю. Селян проголосили власниками надільної землі; • наділила селянські господарства правом виходу з громади; • передбачала ліквідацію черезсмужжя та виділення земельних ділянок — відрубів та хуторів — для ведення хутірського (по суті фермерського) господарства; • для пом’якшення аграрного перенаселення в країні проголосила політику переселення селян за Урал та малозаселені райони Сибіру. Унаслідок реалізації зазначеної політики переселенці отримали близько 31 млн десятин землі та звільнення від податків терміном на п’ять років; • забезпечила через Селянський земельний банк кредитну допомогу селянам для збільшення землеволодіння.

Упровадження Столипінської реформи дало позитивні результати: прискорення індустріалізації аграрної галузі та зростання товарності селянських господарств, розвиток ринку землі, формування хутірського господарства та збільшення купівельної спроможності селянства, зростання внутрішнього

ринку. Формувався ринок праці.

Разом з тим реалізація реформи мала й негативні наслідки: відбувалося розшарування селянства, загострення соціальних суперечностей, залишалася низькою товарність бідняцьких господарств. При цьому у поміщицькому землеволодінні перебувало понад 10 млн десятин землі.

Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст. Невирішена аграрна проблема була однією з причин революції 1917 року.