37. Дайте характеристику меркантилізму: передумови виникнення, суть та особливості на різних етапах його розвитку.

Меркантилізм – перша економ. концепція доринкової економічної теорії, предметом дослідження- сфера товарно-грошового обміну, а об’єктом – гроші. Головною умовою його виникнення стали розпад феодальних і зародження ринкових відносин. Головну увагу приділяли розгляду питань про гроші і багатство.

Ранній мерк-зм (15-16ст)- теорія грошового балансу (зберегти гроші в країні і залучити якомога їх білше) У.Стаффорд

Пізній мерк-зм (16-17ст) – теорія торгівельного балансу (джерелом національного багатства є зовнішня торгівля, де-ва збагачується шляхом переважання експорту над імпортом). Томас Мен «Багатство Англії в зовнішній торгівлі», захист нац.е-ки від іноземної конкуренції, по-ка протекціонізму. Дж.Ло – прихильник кількісної теорії грошей. Жан Б. Колбер – по-ка держ. втручання в е-ку країни.

Утвердження ринкових відносин потребувало теоретичного осмислення цих процесів з нових позицій. Рекомендації меркантелістів не відповідали на актуальні питання цього періоду(розробка категорій таких як заробітна плата, прибуток, рента, конкуренція, аналіз нових форм господарювання).

Отже, меркантелісти шукали відповіді на важливі питання а саме, джерело багатства нації і роль де-ви у цьому процесі. Меркантелісти це джерело бачили у зовнішній торгівлі, стосовно ролі держави то думка була різною залежно від етапів меркантилізму.

38.Охарактеризуйте особливості господарського розвитку українських земель у хvі-хvіі ст.

Розвиток України другої половини ХІУ - середини ХУІІ ст. був зумовлений її бездержавним статусом. На початку ХУІ ст. українські землі належали Великому князівству Литовському, Польському та Угорському королівствам, Молдавському князівству. Внаслідок об'єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства (Люблінська унія 1569 р.) утворилася держава - Річ Посполита.

Протягом ХУІ ст. відбулося обезземелювання селян та їх остаточне закріпачення. Литовський статут 1529 року заборонив селянам без дозволу панів купувати або брати у заставу землю. За Литовським статутом 1566 року за селянами визнавалося лише обмежене право на рухому власність, а продаж землі допускався тільки між селянами одного маєтку.

На українських землях відбулися значні зміни у земельних відносинах. Виникла і поступово збільшувалася земельна власність литовських, польських, угорських, молдавських феодалів. У Великому князівстві Литовському земельна власність була умовною, тимчасовою і пов'язаною з військовою службою. Великий князь вважався господарем усієї землі, що складалася з князівських і волосних земель, які надавалися удільним князям. Після ліквідації уділів наприкінці ХУІ ст. землі отримували князівські намісники (старости), призначені на землі - воєводства. Ті, в свою чергу, розподіляли землі між місцевими князями і боярами, повітовими воєводами і старостами. Так встановлювалися васальні відносини. Васальна залежність визначалася в угодах і присяжних грамотах. Володар землі міг її передавати у спадщину лише з дозволу уряду, якщо наступний власник продовжував служити у війську.

Разом із магнатською і шляхетською зростала власність церковних феодалів: католицької, православної, уніатської церков. Великокнязівський і королівський уряди підтримували церкву, визначаючи її важливу роль у захисті інтересів феодалів.

У другій половині ХУІ - на початку ХУІІ ст. фільварки створювалися у тих воєводствах, де їх до того ще не було. Розвиток фільваркової системи зміцнив феодальну власність на землю. Фільварки - багатогалузеві товарні господарства, в яких, крім землеробства, займалися також різними промислами.

Отже, протягом ХУІ - першої половини ХУІІ ст. на українських землях відбулися істотні зміни в аграрних відносинах. Розширення внутрішнього та зовнішнього ринків призвело до формування й утвердження фільварково-панщинної системи господарства. Зросло магнатсько-шляхетське землеволодіння. Завершилося юридичне закріпачення селян, які потрапили в поземельну, особисту і судово-адміністративну залежність від феодалів.