33.Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.

Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва:

-звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежностіі станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи загрошову плату;

-концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

-наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталістичного виробництва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином — у купців і лихварів.

Основними джерелами нагромадження капіталів стали:

-зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — перцем, прянощами, пахощами, тютюном

-система протекціонізму, державні позики, податки;

-пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

-організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

-нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процесс відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців

34. Проаналізуйте особливості форм господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.

На даному етапі відбувається розпад феодального господарства, що був пов’язаний з розвитрком товарного господарства й формуванням великих капіталів, перетворенням феодальної земельної власності на об’єкт купівлі-продажу, використання найманої робочої сили, посиленням майнової та соціальної диференціації. Так з’являється індустріальне господарство зі своїми новими формами господарювання, такими як: цех, мануфактура, а, згодом – фабрика. Мануфактурне виробництво відбувається із застосуванням вільно найманої праці.

Види мануфактур:

1) розсіяна – наймані ремісники, які працювали в себе вдома і виконували певний вид роботи. Наприклад, одні виготовляли напівфабрикати ,а інші – робили з них готову продукцію;

2) централізована – об’єднання найманих працівників у майстерні;

3) змішана.

Також відбувається поява перших закритих товариств з обмеженою відповідальністю (командитних) та професійних корпорацій.

Зміни у сфері матеріального виробництва: швидкого розвитку набувають середньовічні міста з ремісничим виробництвом, яке переростає у товарне; розвивається торгівля; збільшується роль грошей.

Також значні досягнення в науці та техніці: розвивається друкарська справа; з’являється водяне колесо; застосовується доменне виробництво; вогнепальна зброя; винайдено барометр, телескоп, мікроскоп, баржі, каравели. Удосконалюються знаряддя праці та технології виробництва, суднобудування, виробляють годинники.

Дрібне господарство вичерпало свої можливості, стало неспроможним до подальшого самостійного розвитку. З появою мануфактур, з’являється поопераційний поділ праці, що підвищує продуктивність праці, використання найманої робочої сили. З цього й починається зародження індустріального суспільства.