27.Охарактеризуйте господарський розвиток Київської Русі – як складової Європейської цивілізації.

 Провідне місце в економіці Київської держави посідало сільське господарство, яке розвивалося відповідно до природних умов. Чільне місце посідало рільництво.Окрім жита й пшениці, руські селяни вирощували різноманітні овочі: капусту, ріпу, огірки, гарбузи, часник, моркву, буряки, цибулю.Плекали наші предки й сади, віддаючи перевагу яблуням, грушам, сливам, вишням. Спочатку в Давньоруській державі переважало землеволодіння вільних общинників, а з XI ст. поступово формується і посилюється феодальне землеволодіння - вотчина, що передавалася у спадок..

Важливою галуззю сільського господарства було тваринництво: русичі розводили велику рогату худобу, свиней, овець, коней. У сільськогосподарських роботах застосовували коней.

У лісостеповій зоні Київської Русі застосовувалась вогнево-підсічна система обробки землі, а у степовій перелогова. Землероби використовували досконалі знаряддя праці: плуг, борони. заступи, коси, серпи; вони сіяли злакові й технічні культури. Значного розвитку досягло скотарство. Зберігали своє значення мисливство, рибальство, бортництво. Значного поширення набули й сільськогосподарські промисли: мисливство, рибальство та бджільництво. За тих часів існували навіть окремі села, мешканці яких спеціалізувалися на певному промислі.За підрахунками дослідників у 13 ст. в Київській Русі ремісники знали не менше 78 спеціальностей. Провідною галуззю ремісничого виробництва був видобуток заліза.Залізо руські майстри-металурги добували з болотяної руди, що її плавили в спеціальних сиродутних горнах..На 12–13 ст. припав розквіт склоробства.Щодо організації ремісничого виробництва, то дослідники зазначають, що за формою воно було отчинним, коли залежні ремісники працювали у маєтках землевласників, вільним і державним, коли організатором ремісничого виробництва виступала князівська влада.Розвиток торгівлі був неможливий без обігу грошей.Спершу на руських землях ходили карбовані гроші інших держав – здебільшого арабські та візантійські монети. Першим почав карбувати власну монету Володимир Великий – срібники тазлатники.Від середини 11 ст. набули поширення гроші у вигляді зливків срібла усталеної ваги та форми – гривні.

Цього часу Через Давньоруську державу пролягали торговельні шляхи: наприклад, «із варяг в греки», що з'єднували Русь із Скандинавією і країнами чорноморського басейну. У Руській державі зростала кількість міст - від 20 (ІХ-Х ст.), 32 (XI ст.) до 300 (XIII ст.).

28.Дайте характеристику основним господарським формам в українських землях доби середньовіччя.

Відносини власності на укр.землях формуються у Давній Русі. А от велика земельна власність формується починаючи з ІХ ст. Князі,відправляючи свої дружинників на збір данини, часто-густо закріплювали ті чи інші землі за ними «на прокорм». Князь міг нагородити своїх дружинників землею за службу Все це сприяє зростанню феодального землеволодіння, Великими власниками землі виступали князі і бояри. Головною формою господарства була вотчина — спадкова феодальна власність на землю, що визначалась як безумовне володіння землею за необмеженого розпорядження нею. Вотчина могла бути як боярською, так і княжою або церковною. Як і західноєвропейська сеньйорія, вотчина ділилася на панське господарство і селянське держання, рілля також ділилася на панську та селянську.У дрібне господарство смерда входили наділ землі, хата, худоба, птиця. Селянин платив феодалу оброк, обробляв своїм знаряддям панське поле,тобто ніс феодальні повинності.Включала вотчина й угіддя (луки та випаси, де паслася худоба, як княжа,так і селянська), а також — «ловища», і «борті», тобто місця полювання та збирання меду, які належали князеві, «княжі борті». Князь у своїй вотчині виступає як феодал-землевласник, що має певні права відносно залежного населення Протягом ХІІІ—ХІV ст. землі Давньоруської держави переживають дуже важкі часи, пов’язані з татаро-монгольською навалою.Економічна залежність полягала у тому, що все населення підкорених земель обкладалося даниною і мало виконувати ряд повинностей. Данина в основному виступала у вигляді продуктової ренти. Але існувала також і відробіткова рента —панщина, яку відбували не лише селяни, а й так звані селяни-данники. Коли українські землі перебували під владою Польщі та Литви форми організації господарства та власності мало змінилися. Так, основною формою феодального землеволодіння залишаються вотчини, якими володіли князі та бояри. Крім вотчин, які можна було передавати у спадок, князівські та боярські вільні слуги отримували за службу або за умови несення відповідної служби землі, що були умовною власністю і називалися«держава» (цій формі земельної власності відповідав на заході бенефіцій, а у Північно-Східній Русі — помістя). З XV ст з’являється «фільварок», який означав велике, багатогалузеве господарство, частково орієнтоване на реалізацію продукції.