23. Охарактеризуйте еволюцію поглядів римських мислителів (Катона, Варрона, Колумелли) на організацію сільськогосподарського виробництва Давнього Риму.

У праці Катона Старшого (234-149 рр. до н.е.) «Землеробство» представлене зразкове, на його погляд, господарство, що функціонує за принципом: «Продавай якомога більше, купуй якумога менше», тобто поєднує риси натурального і товарного господарства. Основною формою сільськогосподарського вир-ва стає рабовласницька вілла,яка складалася з декількох маєтків,де вирощували різні продукти. Такі господарські одиниці спеціалізувалися на вирощуванні якогось одного продукту, який орієнтувався на продаж, але при цьому в господарстві виробляли продукцію для власного споживання. В цьому господарстві вирощують оливи, виноград, зернові, утримують худобу. Катон пропонує до мінімуму скоротити видатки на утрамання рабів. Слід не допускати, що б раб залишився без роботи, і навіть у свята примушувати його працювати, на відміну від худоби, яка має відпочивати. Необхідно поблизу мати місто, море, річку або якісні шляхи, які б звязували маєток з містом – споживачем готової продукції вілли.

У Марка Теренція Варрона у трактаті «Про сільське госп-во» йдеться про застосування методів стимулювання праці рабів. Він пропонує дозволити рабам одружуватися, мати власність. Слід створити умови, за яких раб може щось нагромадити, тоді він буде краще працювати. Раби краще працюють, якщо «господар щедріше наділяє їх харчами, не скупиться на одяг, дозволяє відпочити і дає деякі пільги, наприклад, дозволяє у маєтку випасати свою худобу». Пропонував також на великих сільськогосп. роботах використовувати наймаих робітників.

Луцій Юній Колумелла (1 ст. до н.е.) у своїй праці «Про сільське господарство» зосередив досвід агрономів як римських, так і грецьких, розглядає величезну кількість проблем, повязаних із сільським господарством, в тому числі і рабів та підвищення продуктивності їх праці. Він рекомендував здійснювати поділ праці серед рабів, використовувати не лише матеріальні, а й моральні способи заохочення рабів. Головною метою ведення госп-ва є отримання доходу, а тому власникам слід частіше бувати у своїх маєтках, а якщо це є неможливим, то треба передавати землі в обробіток колонам, розглядаючи працю останніх як більш продуктивну. Найбільш продуктивним способом стимулювання праці рабів стало надання їм спекуліїв, таких господарств, які раб веде самостійно, віддаючи частину виробленого продукту власникові.

24. Порівняйте риси господарської системи суспільств Західної цивілізації доби середньовіччя на першому (V – XI ст.) та другому (XI – XV ст.) етапах.

У ранньому середньовіччі (V-Хст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства ХІ-ХV ст. — період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного дробництва.

Становлення середньовічного господарства яскраво простежується на прикладі Королівства франків.

У V-VІ ст. у Франкському королівстві відбувався процес трансформації родової землеробської громади на сусідську, в якій переважало індивідуальне сімейне господарство. Вся земля знаходилася у колективній власності громади. У VІІІ-ІХ ст. воїнам-рицарям почали надаватися пожиттеві земельні наділи — бенефіції —за умови виконання ними військової служби і васальної присяги на вірність королеві-сеньйорові. Частину отриманих земель власники-бенефіціарії віддавали своїм васалам. Так склалося бенефіціальне—умовно-службове, тимчасове землеволодіння. Одночасно селянство потрапляло у все більшу залежність від феодалів.

Феодальні відносини у Франції, як і в інших країнах Європи. досягли зрілості в ХІ-ХV ст. В ХІ-ІХ ст. панувала феодальна земельна власність трьох типів — королівська, світська, церковна. Ієрархічна структура землеволодіння обмежувала права окремого феодала на землю. У ХІV-ХV ст. феодальні господарства все більше втягуються у товарно-грошові відносини.

Міста. Ремесла.

Відродження античних міст (Рим, Неаполь, Париж) і утворення нових (Гамбург, Магдебург) розпочалося з XI століття. Основними причинами процесу урбанізації було загальне економічне піднесення, успіхи в сільськогосподарському, розвиток торгівлі, обміну, товарно-грошових відносин. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню західноєвропейських міст сприяли хрестові походи.

Від інших людських поселень місто відрізнялося тим, що в ньому був торг (ринок). Значна частина міського населення була зайнята у сільськогосподарському виробництві.

Спочатку середньовічні міста (крім старих римських центрів) були власністю феодалів. Король, князі та інші вельможі судили, накладали і збирали податки, встановлювали митні збори.

В ХІ-ХІІІ ст. у країнах Західної Європи прокотилася хвиля революцій, внаслідок яких міста добилися незалежності та самоврядування. Утворювалися міста-комуни. Міста стали осередками промисловості. Найбільш поширені галузі міського ремесла —текстильне виробництво, виплавка і обробка металів. Серед галузей текстильного виробництва домінувало виготовлення сукна і грубих вовняних тканин.

Значного розвитку досягло виробництво зброї. Попит на метал зумовив прискорений розвиток металургії

Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація — об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки — цехи. Цехова організація була економічно-раціональною в ХІІІ-ХV ст. У ХІV-ХV ст. у Європі виникла нова, вища форма виробництва мануфактура. Зявляються організовані великі робітничі майстерні.