17. Порівняйте характерні риси господарств Месопотамської та Кріто-Мікенської цивілізацій.

Месопотамська цивілізація

Процес переходу людського сусп-ва до цивілізаційного устрою життя розпочався в Месопотамії. Месопотамію заселяли представники різних народів. Провідну роль серед них відігравали шумери та рухливі семітські племена скотарів із сирійсько-месопотамського степу.

Характ. ознаки Шумерського сусп.-ва: вис. концентрація нас-ня; поява вел. поселень, які перетворювалися в протоміста; розвиток землеробства та агрокультури, ремесел, торгівлі, поява першої писемності; храмове будівництво. Відбулися досягнення в розвитку знарядь праці та способів вир-ва: винайдення колеса, колісниці, гончарного круга та плуга, виплавка бронзи та ін.

У перш. пол 3 тис. до н. е. на пд. Месопотамії відбувається процес урбанізації.

Добробут сусп-ва залежав від головної галузі його господ. сфери – землеробства. Замість обробітку невеликих ділянок силами однієї громади шумери поділили зрошувальні землі на великі лани, які обробляли шумерські трударі, обєднані в робочі бригади.

Жерці здійснювали розподіл землі, що належала богові, керували роботою землеробських бригад. Сільськогосп. громади храмового типу були доповнені іншими, в яких центр. роль відігравали царі та царські господарства.

Найвищим станом розвитку цивілізації в Месопотамії вважається час правління Хаммурапі. Виникає цілісна, могутня Вавилонська імперія зі столицю Вавилон.

Крито-Мікенська цивілізація

Характерні ознаки: розвиток землеробства та агрокультури, осілий спосіб життя, виникнення писемності, формування міст як адмінастративно-владних центів суспільства, високий рівень розвитку матеріальної культури та мистецтва.

Провідними галузями госп-ва були рибальство та землеробство. (Землеробство відігравало важливу роль у добробуті і шумерського суспільства). Велике поширення мала «середземноморська тріада» - вирощування зернових культур, винограду та оливи. В ремеслі видалялося гончарство. Було освоєно виробництво міді, бронзи. У ремісничих майстернях вироблялась зброя та речі побутового характеру.

Міст у сучасному Криті не було. Їх роль відігравали палаци, що були адміністративними та релігійними центрами. Населення сіл поставляло у палац продукти харчування, виконувало трудові повиноості.

У житті мікенського сусп-ва важл. роль відігравали і господарські функції владних осіб. На чолі владної системи управління стояв цар – «Ванакт». Другий рівень у владній ієрархії займав головний воєначальник. Провідна роль належала представникам військової еліти, численним чиновникам.

Наприкінці 13 ст. до н.е. Крито-Мікенська цивілізація, досягнувши свого найвищого розвитку, зазнає руйнації внаслідок завоювань сусідніх племен, що перебували на більш низькому рівні сусп. розвитку.

18. Порівняйте особливості суспільств Східної і Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.

Характеристика Східної цивілізації.

Політична організація життя суспільств сх. цивілізацій дістала в історії назву сх. деспотій, яким характерне абсолютне переважання держави над суспільством. Важливою ознакою сх. деспотизму є політика примусу. Жодна особа не мала господарської свободи.

Землеробство є головною галуззю. Створюється необхідність появи верстви населення –меритократів- окремих осіб, які виділяються з середнього рівня людських спільнот завдяки своїм особливим якостям, мужності, здатності вести людей за собою задля досягнення суспільних цілей. Вони згодом стають східними деспотами – царями, князями, фараонами. Основним виробником були землероби. Над виробниками здіймалася піраміда державної бюрократії: збирачі податків, наглядачі, писарі, жерці. Завершував цю піраміду цар-деспот. Вищим і єдиним власником землі та доходів з неї вважався цар. Доходи скарбниці визначаються як «рента-податок», тобто одночасно і рента, і податок.

Отже, госп-во суспільств Сх. цивілізації базувалося на переважанні держ. власності на засоби вир-ва; індивідуальна власність була лише похідною від власності державної; всі поземельні відносини будувалися на основі виплат та зосередження у царській скарбниці ренти податку; суспільні відносини формувалися на основі станово-кастової системи та системи «суцільного рабства». Власне рабська праця не мала вел. виробн. значення, адже осн. безпосередніми виробниками виступали члени сільських громад.

Західна цивілізація

Західна (Європейська) цивілізація пов’язується із становленням античних держав – Давньої Греції та Риму.

Давня Греція. Суспільне життя зосереджувалося у полісах – містах-державах. Господарською діяльністю займалися члени патріархальної родини. Найбільшу стійкість таке господарство дістало у Спарті. Ксенофонт звеличував сільське господарство. Соціальна структура Афін складалась із 3х верств: евпатріди (аристократи), геомори(землевласники); деміурги(ремісники). Реформи Солона встановлювали юрид. рівність громадян, незал. від їх маєткового стану. Економічний розквіт Афін припадає на першу пол. 5 ст. до н.е. і на ремісничому виробництві та морській торгівлі.

Зростання товарного виробництва та розвиток торгівлі зумовили появу у Греції різних видів кредиту.В Афінах держава мала видатки лише на утримання царя та пожертви богам. Але з появою грошей та зародка товарно-грошових відносин видатки держави різко збільшилися. Вона мала утримувати незабезпечені верстви населення, влаштовувати свята, утримувати військо та флот, цілий ряд інших верств населення.

Розвиток Давнього Риму

2 верстви: патриціїв ( нащадки засновників Риму, мали земельні володіння) та плебеїв (не мали прав на зем. власність, і політичних прав).У Законах 12 таблиць запроваджується поділ римлян на вільних і рабів, патриціїв і плебеїв. Іде поступове руйнування натур. госп-ва елементами господарства товарного. Плебеї мають право на володіння лише мізерними ділянками землі у 2 югери. Розвиавається ремісниче вир-во, та зростання торгівлі.

В період між 2 ст до н.е. та 2 ст. н.е. розвивається товарне госп-во, руйнується натуральне.

Провінції-головні джерела доходів скарбниці Риму.

У маєтках переходять до вирощування садів та виноградників, а також до тваринництва.Поширюється також і праця рабів. Наприкінці 1 тис. до н.е. відбувається перехід від республіканського правління до монархічного у вигляді імперії.