Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв брат, Оксанин зошит, директорів наказ, лисяча голова.

Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони виражають індивідуальну віднесеність предмета людині або тварині. Лише у випадку уособлення неживих предметів вживаються прикметники з присвійним значенням, похідні від назв неістот, наприклад: А місяців батько (його сонцем звуть) саме люльку закурив (П. Тичина).

Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і своєрідні граматичні озна­ки. Твірними основами присвійних прикметників виступають лише іменникові і тіль­ки назви істот (за рідкісними винятками у випадку уособлення неживих предметів). Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей за допомогою суфіксів -ів (-ї*)> ~ин (-їм): Петрів, Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Миколин, Маріїн; б) від назв тварин за допомогою суфіксів -ач(ий), -яч(ий), -ин(ий), -їн(ий): собачий, курячий, орлиний, солов Іний

У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ів, -ин: соловейків, зозулин. Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс, на­приклад: вовчий, овечий.

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному й знахідному від­мінках мають коротку форму (ковалів, Іванів, материн, Марин, доччин), а прикмет­ники, похідні від назв тварин, мають повну форму (гусячий, качиний, собачий).

Якщо прикметник виражає належність предмета не одній тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи властивість тієї або іншої тварини, то він входить до розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників.

Порівняйте, наприклад: ведмежа голова, орлиний дзьоб (присвійні прикметники); ведмежа шуба, собача зграя, орлине пір’я (відносні); ведмежа послуга, собачий холод, орлиний зір (якісні прикметники).

Не виражають значення присвійності й ті прикметники, що входять до складу фразеологічних словосполучень і термінологічних назв, наприклад: ахіллесова п 'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, адамове яблуко, торрічеллієва пустота, петрові батоги (бот.), воловий язик (діал., назва квітів). Не мають присвійного значення і прикметники, що стали географічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ, Харків, Шевченкове, Павлів, Яків, Ковалишин.

Присвійні прикметники вживаються в уснорозмовному стилі, в мові художньої літератури і фольклору. В інших стилях української мови присвійні прикметники вживаються рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі в науковому, пуб­ліцистичному та інших стилях мови найчастіше передається формами родового від­мінка іменника: твори Франка, музика Лисенка, світогляд письменника, слово вчителя, заява Ігнатенка, наказ директора.

Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно рідко вживаються навіть у розмовному та в художньому стилях мови.

Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники можуть характеризувати якість предмета безвідносно до ін­ших предметів і в порівняльних зв’язках щодо інтенсивності вияву ознаки. Для вираження ступеня вияву ознаки вживаються дві форми прикметника: вищого і наи- вшцого ступенів порівняння.

Вищий ступінь порівняння

Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів якість виражена більшою або меншою мірою, ніж в іншому (інших), наприклад: Колодязі доводилось копати на двадцять метрів і глибші (Ю. Яновський).

Якщо прикметник виступає в ролі іменної частини складеного присудка, то форма вищого ступеня може виражати те, що властива предмету ознака виявлена більшою або меншою мірою в ньому самому в зіставленні за часовою перспективою, напри­клад: Ольга була вища, ніж я собі уявляв. Вона була худіша, ніж я пай 'ятав. Вона стала наче старша (Ю. Смолич).

Форми вищого ступеня бувають прості (синтетичні) і складені (аналітичні).

Проста (синтетична) форма вищого ступеня утворюється приєднанням до кореня або основи прикметника суфікса -їй- або -іш-, наприклад: дешевий - дешевший, молодий - молодший, розумний - розумніший, ретельний - ретельніший.

Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за допомогою обох суфіксів, виступаючи у варіантних формах: тихий - тихший і тихіший, грубий - грубити і грубіший, здоровий - здоровший і здоровіший.

Варіантні форми ступеня порівняння переважно пов’язані з різними семантич­ними відтінками прикметників. Так, наприклад, рідший означає і конкретні предмети, й абстрактні поняття {рідші посіви, рідші випадки), а форма рідніший виражає особ­ливості структури конкретних предметів (рідкіша олія, рідкіше полотно).

При творенні форм вищого ступеня прикметників за допомогою суфікса -ш- відбуваються зміни в основі слова: а) суфікси основи прикметника -к-, -ок-, -ек- випадають: рідкий - рідший, глибокий - глибший, далекий - дальший; б) кінцеві при­голосні основи г, ж перед суфіксом -ш- унаслідок асиміляції і дисиміляції змінюються і разом із суфіксом утворюють звукосполучення [дег]: дорогий - дорог-ш-ий - дорожший - дорожчий; дужий - дуж-ш-ий - дужчий; кінцевий приголосний основи внаслідок асимілятивно-дисимілятивних процесів разом із суфіксом -ш- дає звукосполучення [шч], що графічно передасться буквою щ: високий - вис-ш-ий - вишший - вишчий - вищий [ви'шчиї].

Перед суфіксом -іш- ніяких змін в основі прикметника не відбувається, порів­няйте: товстий - товщий і товстіший. Окремі прикметники утворюють форму ви­щого ступеня від основи іншого слова, наприклад: гарний - кращий, поганий - гірший, малий—менший, великий - більший, добрий - кращий і ліпший. Це суплетивні форми.

Складена (аналітична) форма вищого ступеня утворюється за допомогою додавання слів більш або менш до початкової форми: уважний - більш уважний; чуйний — більш чуйний; розкішний - менш розкішний; яскравий - менш яскравий.

Додавання слова більш-менш нейтралізує значення ступеня порівняння, і при­кметникова форма вживається із значенням неповноти, часткового вираження ознаки, порівняйте: вдалий і більш-менш вдалий, солодкий і більш-менш солодкий.

До форм вищого ступеня прикметників можуть приєднуватися слова багато, значно, набагато, куди (розм.), що виражають посилення, виділення інтенсивності ознаки: багато ширший, значно дорожчий, набагато дешевший, куди кращий.

За допомогою слова трохи виражається вказівка на незначний рівень ступеневого вияву ознаки: трохи нижчий, трохи бадьоріший.

Різні семантичні відтінки інтенсивності ознак можуть виражатися в прикметниках і словотворчими засобами (порівняйте: старий - старенький, старуватий, пристар­куватий, старезний) та через повторення слів (старий-старий, рудий-рудий).