Тести до Теми 8

1. Конкурентна перевага підприємства – це:

а) набутий досвід діяльності;

б) сильна сторона підприємства;

в) це показник, який забезпечує їй перевершення конкурентів на цільовому ринку;

г) показник фінансової могутності.

2. Формування конкурентної переваги є основою:

а) фінансової стратегії;

б) виробничої стратегії;

в) маркетингової стратегії;

г) корпоративної стратегії.

3. Виділяють три основні сфери конкурентних переваг:

а) організаційні, функціональні, виробничі;

б) кадрові, функціональні, виробничі;

в) функціональні, виробничі, переваги засновані на взаємовідносинах із зовнішніми організаціями;

г) організаційні, функціональні, переваги засновані на взаємовідносинах із зовнішніми організаціями.

4. До якої сфери конкурентних переваг відносять ефективну комунікаційну політику?

а) функціональна;

б) організаційна;

в) виробнича;

г) кадрова.

5. До зовнішніх конкурентних переваг відносять:

а) ефективність виробництва;

б) імідж підприємства;

в) економія на масштабах виробництва;

г) ефективність менеджменту

6. До внутрішніх конкурентних переваг відносять:

а) ефективність виробництва;

б) імідж підприємства ;

в) якість товару;

г) високий рівень інновацій.

7. Бостонська консультативна група трактує об’ємний ринок, як:

а) ринок, який дає великі можливості для отримання конкурентних переваг, але це – незначні переваги, які не дають змоги отримати суттєву перевагу над конкурентами;

б) ринок, на якому конкурентних переваг небагато, але вони досить значні, тобто підприємство, яке володіє конкурентною перевагою, вигідно відрізняється від інших;

в) ринок, який дає багато можливостей для отримання конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги будуть мати велике значення;

г) ринок, який має небагато конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги не є важливими.

8. Бостонська консультативна група трактує фрагментарний ринок , як:

а) ринок, який дає великі можливості для отримання конкурентних переваг, але це – незначні переваги, які не дають змоги отримати суттєву перевагу над конкурентами;

б) ринок, на якому конкурентних переваг небагато, але вони досить значні, тобто підприємство, яке володіє конкурентною перевагою, вигідно відрізняється від інших;

в) ринок, який дає багато можливостей для отримання конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги будуть мати велике значення;

г) ринок, який має небагато конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги не є важливими.

9. Тупиковий ринок –це:

а) ринок, який дає великі можливості для отримання конкурентних переваг, але це – незначні переваги, які не дають змоги отримати суттєву перевагу над конкурентами;

б) ринок, на якому конкурентних переваг небагато, але вони досить значні, тобто підприємство, яке володіє конкурентною перевагою, вигідно відрізняється від інших;

в) ринок, який дає багато можливостей для отримання конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги будуть мати велике значення;

г) ринок, який має небагато конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги не є важливими.

10. Спеціалізований ринок – це:

а) ринок, який дає великі можливості для отримання конкурентних переваг, але це – незначні переваги, які не дають змоги отримати суттєву перевагу над конкурентами;

б) ринок, на якому конкурентних переваг небагато, але вони досить значні, тобто підприємство, яке володіє конкурентною перевагою, вигідно відрізняється від інших;

в) ринок, який дає багато можливостей для отримання конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги будуть мати велике значення;

г) ринок, який має небагато конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги не є важливими.

11. Хто з вчених виділяє чотири різновиди маркетингових конкурентних стратегій: ринкового лідера, челенджера, послідовника, нішера?

а) М. Портер;

б) Дж. Прескотт;

в) Ф. Котлер;

г) С. Миллер.

12. Якщо місткість певного ринку збуту прийняти за 100%, питома вага нішерів буде становити:

а) 10%;

б) 15%;

в) 20%;

г) 25%.

13. Якщо місткість певного ринку збуту прийняти за 100%, питома вага лідерів буде становити:

а) 30%;

б) 40%;

в) 50%;

г) 60%.

14. До маркетингових стратегій ринкового лідера відносять:

а) стратегію флангового наступу;

б) стратегію адаптації;

в) стратегію підтримання позицій;

г) стратегію підвищення ринкової частки за існуючої місткості.

15. До маркетингових стратегій челенджерів відносять:

а) стратегію фронтального наступу;

б) стратегію захисту ринкових позицій;

в) стратегію компіляції;

г) стратегію інтеграції.

16. До маркетингових стратегій послідовників відносять:

а) стратегію відступу;

б) стратегію імітації;

в) стратегію фронтального наступу;

г) стратегію виходу за межі ніші.

17. До маркетингових стратегій нішерів відносять:

а) стратегію підтримання позицій;

б) стратегію розширення місткості ринку;

в) стратегію обхідного наступу;

г) стратегію компіляції.

18. Стратегія компіляції – це:

а) наслідування окремих елементів стратегії лідера, але з внесенням певних відмінностей в упаковку, товарну марку, рекламу, цінову політику;

б) використання різновидів маркетингової стратегії ринкового лідера в повному обсязі (в аспекті товарної, цінової, збутової та рекламної діяльності);

в) використання послідовником товару лідера як основи для його вдосконалення або пристосування до певного ринку збуту;

г) передбачає використання слабких сторін конкурента, характеризується широкими масштабами і має на меті не тільки підірвати, а й зламати певні позиції конкурента.

19. Стратегія обхідного наступу – це:

а) передбачає використання слабких сторін конкурента, але на відміну від флангового наступу, характеризується широкими масштабами і має на меті не тільки підірвати, а й зламати певні позиції конкурента;

б) концентрація зусиль на слабких сторонах конкурента, стратегія ринкової ніші у використанні челенджера;

в) челенджер атакує лідера по всіх позиціях, по комплексу маркетингових засобів вцілому;

г) використання різновидів маркетингової стратегії ринкового лідера в повному обсязі (в аспекті товарної, цінової, збутової та рекламної діяльності).

20. Стратегія інтеграції застосовується, коли:

а) темпи зростання і ніши, і нішера зменшуються;

б) ніша і нішер мають тенденцію до прискореного зростання;

в) темпи росту ніші випереджають темпи росту нішера;

г) темпи росту фірми-нішера випереджають темпи росту ніші.