Глава 6

ного за згодою батьків (усиновителів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновителі) або піклувальник;

— права з володіння, користування і розпорядження майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні е членами зазначених господарств (статті 17 і 18 Закону України "Про власність");

— право бути засновниками і членами громадських об'єднань — молодіжню організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"), а тако» учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом аб( установчими документами юридичної особи (ст. 32 ЦК України).

Часткова дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст. 14 ЦК УРС1 наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, а за ст. 31 нового ЦК — неповне літні, які не досягли 14 років. Зазначимо, що вказані особи, їх ще іменують мг лолітніми особами, мають дуже невеликий обсяг дієздатності. ••

Мінімальна дієздатність складається з таких елементів:

— права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди укладають батьки (усині вителі) або опікуни від імені неповнолітніх. Останні є цілком неделіктоздатнимі і, отже, не несуть цивільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії. 2 шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, відповідають його бат ки (усиновителі) або опікуни, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхнь вини (ч. 1 ст. 446 ЦК УРСР). Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, зап діє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом навчального, виховного аі лікувального закладу, ці заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, я що не доведуть, що ця шкода виникла не з їхньої вини (ч. 2 ст. 446 ЦК УРСР

У ст. ЗІ нового ЦК прямо визнається, що малолітня особа не несе відповіде ності за завдану нею шкоду. В свою чергу, ст. 1178 встановлює, що шкода, завда малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновителями) або опікуном іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітн особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснеї або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особс Обов'язок цих осіб відшкодовувати шкоду, завдану малолітньою особою, не при няється при досягненні нею повноліття. Разом з тим малолітня особа після дос нення повноліття може бути зобов'язана судом частково або у повному обсязі І шкодувати шкоду, завдану нею у віці до 14 років життю або здоров'ю потерпіле якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які відшкодовували цю шкод} малолітню особу, стали неплатоспроможними або померли.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом І чального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'яза здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагля; малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані віди дувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої ві Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, якщо не дов шо шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкод з вини батьків (усиновителів) або опікуна, так і з вини закладів або особи зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновителі), опікун, заклад особи зобов'язані відшкодовувати шкоду у частині, яка визначена за домовлі тю між ними або за рішенням суду; ч _

Громадяни як суб'єкти цивільного права

95

— права самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Неповнолітній (до 15 років), який сам вніс на своє ім'я вклад до банку, розпоряджається ним самостійно. Вкладами, внесеними на його ім'я, розпоряджаються до досягнення ним 15-річного віку батьки та інші законні представники.

У ст. 31 ЦК України це право за малолітніми особами не передбачено. Натомість за ними на рівні кодексу закріплюється право здійснювати особисті немай-нові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Обмежена дієздатність. Обмеження у дієздатності можливе лише у випадках і в порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 ЦК УРСР, ч. 2 ст. ЗО нового ЦК). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення обсягу дієздатності, який мала фізична особа.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має неповну дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність.

Стаття 15 ЦК УРСР визначає умови обмеження дієздатності громадян:

1) зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;

2) як наслідок цього — тяжке матеріальне становище самого громадянина та його сім'ї.

Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). Щодо другої умови, то дослівно обмеження дієздатності можливе за наявності в алкоголіка чи наркомана сім'ї, тобто тоді, коли він своїми зловживаннями ставить у тяжке матеріальне становище водночас сім'ю і себе. По суті справи зазначена норма виключає обмеження у дієздатності громадянина, якщо він ставить у тяжке матеріальне становище тільки себе.

Цей недолік усунутий у п. 2 ст. 36 нового ЦК, за яким суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичним речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

За своєю метою, як наголошується у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 р. (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 р., від 24 квітня 1981 р., від ЗО березня 1984 р., від 25 грудня 1992 р. та від 25 травня 1998 р.), обмеження у дієздатності громадянина внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами спрямовано на посилення боротьби з пияцтвом та зловживанням наркотичними речовинами і має велике значення для запобігання порушенням громадського порядку та виховання громадян у дусі свідомого ставлення до праці, сім'ї, додержання правил співжиття.

Слід звернути увагу, що у ЦК України вводиться ще одна підстава визнання фізичної особи обмежено дієздатною. За п.1 ст. 36 передбачається, що може бути обмежена цивільна дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

96

Глав

Обмеження у дієздатності громадянина здійснюється у судовому поря^ Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним може бути поруш лише за заявою: членів сім'ї громадянина, профспілок та інших громадських ганізацій, прокурора, органів опіки та піклування, психіатричного лікувальи закладу (ст. 256 ЦПК України). При підготовці справи до судового розгляду заявника необхідно витребувати такі дані: акти міліції, громадських організ; та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртними напоями наркотичними засобами, а також те, що громадянин ставить себе і свою сім' тяжке матеріальне становище. Справа розглядається з обов'язковою уча представників органів опіки та піклування (ст. 259 ЦПК України).

У резолютивній частині рішення слід зазначити лише висновок суду про знання громадянина обмежено дієздатним або про відмову в задоволенні зая них про це вимог. Як роз'яснює Пленум Верховного Суду України, до компе ції суду не належить вирішення інших питань, у тому числі щодо дризначе піклувальника (п. 6 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду УІ ни від 28 березня 1972 р.).

Суд має надіслати копію рішення, яке набрало законної сили, органові о та піклування для призначення піклувальника. У разі потреби копія рішення силається за місцем роботи чи проживання особи, визнаної обмежено діє; ною, для організації і здійснення контролю за її поведінкою.

Правовими наслідками обмеження цивільної дієздатності громадянина І що обмежено дієздатний громадянин лише за згодою піклувальника може:

— укладати угоди з розпорядження майном (купівлі-продажу, позики, ; вання, комісії тощо);

— одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоря тися ними, за винятком дрібних побутових угод. Обмеження у дієздатності сується лише цивільно-правової дієздатності, за винятком тих випадків, кс відповідній галузі законодавства на це є пряма вказівка. Так, обмежено діє ний має право самостійно укладати трудовий договір, брати шлюб тощо, особи, обмежені судом у дієздатності, не мають права усиновлювати дітей можуть бути призначені опікунами або піклувальниками над іншими осо( Батьки, обмежені у дієздатності, не можуть укладати угоди з розпорядж майном від імені своїх дітей чи давати згоду на укладення ними угод.

Стаття 37 ЦК України передбачає, що над фізичною особою цивільна діє ність якої обмежена, встановлюється піклування. Така особа може самос вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини ж щодо розпоряд» майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняі* особою, цивільна дієздатність якої обмежена, лише за згодою піклуваль Проте відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виход? межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздаї якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду. Одержання зарої пенсії, стипендії, інших доходів особою з обмеженою цивільною дієздатніс розпорядження ними здійснюються піклувальником. Останній може писі дозволити особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержува робіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

Обмеження у дієздатності за ст. 15 ЦК УРСР не викликає обмеження тоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе цивільну відпов ність за загальними правилами (статті 440 і 450 ЦК УРСР). Правило про І

Громадяни як суб'єкти цивільного права

97

особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі, закріплено і у ст. 37 нового ЦК.

Обмеження у дієздатності скасовується, якщо е дані про припинення громадянином зловживань спиртними напоями аби наркотичними засобами. Статтею 38 нового ЦК також передбачено, що суд поновлює цивільну дієздатність у разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо та у разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такі справи розглядаються у судовому порядку з обов'язковою участю представника органу опіки та піклування за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою осіб, зазначених у ст. 256 ЦПК України, піклувальника, самого обмежено дієздатного громадянина, а також за власною ініціативою суду.

Визнання фізичної особи недієздатною. Цивільне законодавство України передбачає можливість визнання громадянина недієздатним, якщо він внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 16 ЦК УРСР). За ст. 39 нового ЦК фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічно-^0 розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Вказане правило свідчить про те, що громадянин може бути позбавлений цивіль-юї дієздатності з урахуванням його психічного стану і неможливості розсудливо Іести свої справи. Інші обставини, зокрема сліпоглухонімота, параліч тощо, не ;причинюють настання такого наслідку.

Визнання громадянина недієздатним можливе в судовому порядку. Сам по обі факт душевної хвороби або недоумства, хоч і очевидний для оточення чи на-іть підтверджений довідкою лікувального закладу, ще не означає, що даний гро-адянин є недієздатним. Лише наявність судового рішення дає підставу вважати юмадянина недієздатним. Повнолітній громадянин визнається недієздатним, що він не має повноцінної психіки, а тому нездатний розсудливо вести свої Ірави.

Справи про визнання громадянина недієздатним можуть бути порушені лише заявою осіб, передбачених у ст. 256 ЦПК України. Оскільки визнання грома-иина недієздатним, у першу чергу, має на меті захистити його інтереси, то вляється, що немає підстав обмежено тлумачити коло членів сім'ї, уповнова-;них на звернення із заявою про визнання громадянина недієздатним, тобто за-ником може бути його дружина (чоловік) чи інша особа, пов'язана з ним ро-нними або прирівняними до них відносинами, хоч і така, що проживає окремо [ хворого.

Підготовка справи до судового розгляду здійснюється відповідно до ст. 143 ІК України. Пленум Верховного Суду України щодо цього питання вказує, що заявника мають бути витребувані дані про психічну хворобу, недоумство гро-щнина. Даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, Іиска з історії хвороби та інші документи, видані лікувально-профілактичними ладами (п. З вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України 28 березня 1972р.).

98

Глава б

•?Й*І

Суддя за наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумствс громадянина призначає для визначення його психічного стану судово-психіат ричну експертизу (ч. 1 ст. 258 ЦПК України). В ухвалі про призначення експер тизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі запитання:

1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу?

2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними?

За відсутності доказів повної нездатності громадянина розуміти значенн своїх дій чи керувати ними суд зобов'язаний відмовити у визнанні громадянин недієздатним. Це він повинен зробити незалежно від того, що особа є душевні хворою або недоумкуватою. Якщо громадянин, здійснюючи ті чи інші юридич дії (угоди), внаслідок тимчасового психічного розладу не розумів їх значенн суд визнає недійсними лише ці угоди (ст. 55 ЦК УРСР), не визнаючи цю осо( недієздатною. Застосування ст. 16 ЦК УРСР можливе лише тоді, коли громал нин страждає не тимчасовим розладом психічної діяльності, а хворіє на-душеві хворобу.

На практиці суди в цілому правильно вирішують справи цієї категорії. Т< Печерський районний суд м. Києва цілком правильно задовольнив зая О. А. Дубинського про визнання його бабусі Л. М. Дубинської недієздатною станом її здоров'я (суду були надані медична картка, витяг з історії хвороби, відка ЛТЕК). Відповідно до акта судово-психіатричної експертизи експертна місія визнала, що Л. М. Дубинська виявляє ознаки церебрального атеросклері з недоумством і внаслідок цього діагнозу за своїм психічним станом не може зуміти значення своїх дій та керувати ними. Таким чином, заява О. А. Дуб ського згідно зі ст. 16 ЦК УРСР підлягає задоволенню1.

За загальним правилом, громадянин вважається недієздатним з часу набі ня сили рішенням суду про визнання його недієздатним. Разом з тим Пле Верховного Суду України передбачив виняток з цього положення, згідно з я у разі коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслі, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, враховуючи висновок суд психіатричної експертизи та інші дані щодо психічного стану громадянина, м зазначити в рішенні, з якого часу громадянин є недієздатним (п. 9 вищезазї ної постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р.). згадати, що ст. 40 нового ЦК встановлюється, що фізична особа визнаєтьс: дієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. При ц у випадку, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання не ним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку во-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Слід мати на увазі, що від вирішення питання щодо недієздатності гро нина залежить можливість його участі у розв'язанні інших цивільних спра му заяви про визнання громадянина недієздатним підлягають розглядові о: від інших вимог у порядку, передбаченому статтями 256—260 ЦПК Ук Водночас зі спором про цивільне право питання про недієздатність громад суд може вирішувати лише в тому разі, коли спір виник після смерті цьої мадянина.

Справа № 765/8, 1996, Печерський районний суд м. Києва.

Громадяни як суб'єкти цивільного права

99

Суд має надіслати копію рішення про визнання громадянина недієздатним органові опіки та піклування для призначення над ним опікуна. Крім того, виникають інші правові наслідки визнання громадянина недієздатним:

— від імені останнього укладає угоди опікун (ч. 2 ст. 16 ЦК УРСР, п. 3. ст. 41 нового ЦК). Укладені раніше односторонні угоди (видача довіреності, заповіт), договори, пов'язані з особою громадянина, визнаного недієздатним (договір доручення), припиняють свою дію;

— за шкоду, заподіяну цим громадянином, відповідають його опікун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст. 448 ЦК УРСР). За ст. 1184 нового ЦК шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоду, помер або у нього немає майна, достатнього для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або у повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.

Будь-які дії особи, визнаної недієздатною, не мають юридичного значення і не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків. У свою чергу у п. 2 ст. 41 нового ЦК встановлюється, що недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

Разом з тим після визнання громадянина в судовому порядку недієздатним він не виключається із числа суб'єктів права, тому що є правоздатним. Це пояснюється наявністю у нього певних матеріальних та інших потреб, які вимагають задоволення, а також взаємозв'язком інтересів душевнохворих і недоумкуватих з інтересами інших осіб та держави.

За певних умов таких, як одужання, значне поліпшення здоров'я, громадянин може бути поновлений у дієздатності рішенням суду. Питання про поновлення у дієздатності розглядає суд в окремій справі за місцем проживання громадянина, який був визнаний недієздатним, за заявою установ, організацій та осіб, вказаних у ст. 256 ЦПК України, опікуна, а також з власної ініціативи суду (ч. З ст. 260 ЦПК України). Цивільна дієздатність фізичної особи поновлюється, а опіка припиняється за позовом опікуна або органу опіки та піклування, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ст. 42 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України з цього приводу роз'яснює, що у справах про поновлення дієздатності є обов'язковим проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою суду. Громадянина може бути поновлено в дієздатності лише за наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення стану його здоров'я або видужання (п.7 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України). Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. На підставі рішення суду встановлена над громадянином опіка скасовується.

100

Глава (