21. Характеристика вексельної форми розрахунків.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи: - оформлення та облік платіжних документів; - проведення заліку взаємної заборгованості; - вексельне оформлення прострочених заборгованостей; - дальші операції з векселями.

За своєю суттю вексель є борговим зобов'язанням., що не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

22. Характеристика інкасової форми розрахунків.

нкасова форма розрахунків пов’язана з кредитними відносинами. Інкасо виступає основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на інкасо для акцепту платником, як правило, проти вручення йому комерційних документів (документарне інкасо). При настанні строку платежу акцептовані векселі відправляються для оплати на інкасо (чисте інкасо).

Розрізняють: Просте (чисте) інкасо Документарне (комерційне), Інкасо з негайною оплатою, Телеграфне інкасо

23. Характеристика організації розрахунків банківськими платіжними картками.

Банківські платіжні картки бувають різних видів: власні, корпоративні, дебетні та кредитні.

За цільовим призначенням банківські картки використовуються для безготівкової оплати товарів і послуг з рахунка клієнта банку, який володіє карткою (власником картки залишається банк), а також для отримання ним готівкових грошей зі свого рахунка через банкомати. Банківські картки поділяються, у свою чергу, на кредитні, дебетові і спеціальні внутрішньобанківські

Кредитна картка дозволяє отримати у банку обмежений кредит (овердрафт) у разі оплати карткою товарів або послуг, вартість яких перевищує залишок на банківському рахунку клієнта. Виданий клієнту кредит погашається шляхом списання зі страхового депозиту, з іншого рахунка, або якщо клієнт компенсує банку витрати із зарплати, що надходить на картрахунок, чи готівкою з власних заощаджень. Дебетова картка дозволяє клієнту банку отримувати готівку в банкоматах і оплачувати свої покупки тільки в межах суми, наявної на його спеціальному картрахунку. Внутрішньобанківські спеціальні картки надають клієнтам банку такі додаткові спеціальні послуги, як одержання відсотків за депозитами через банкомати банку тощо

24. Види санкцій за порушення розрахунково-платіжної дисципліни. Характе­ристика фінансових санкцій та їх вплив на фінансовий стан підприємства

Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб’єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції.

Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання, що застосовується за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб’єкта.

Залежно від того, які суб’єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов’язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об’єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Застосування санкцій у цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб’єктів господарювання. Проте дійовість цього впливу залежить від кількох обставин. По-перше, це визначення джерела сплати штрафів.

По-друге, це встановлення розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та наявність чіткого переліку тих порушень

По-третє, це обов’язковість застосування штрафних санкцій, а отже, стягнення штрафів.