Контрольні питання

1. Класифікаційні ознаки об'єктів аудиторської діяльності.

2. Суть і зміст нормативно - правового забезпечення аудиту.

3. Національні нормативи аудиту

4. Методи та прийоми аудиторської діяльності.

5. Поняття аудиторського ризику.

6. Процедури аудиту.

7. Вимоги до аудиторських доказів

8. Аудит кредитних операцій

9. Аналіз рентабельності.

10. Напрямки внутрішнього аудиту.

11. Мета і завдання внутрішнього аудиту.

ФОРМА КОНТРОЛЮ: опитування, перегляд зошитів.

Література

1. Закон України " Про аудиторську діяльність"

2. Національні нормативи аудиту

3. Кодекс професійної етики аудиторів України

4. Б.Ф.Усач, ЯВ. Дячишин, Л.М. Шмикова " Аудит і судово- бухгалтерська експертиза";

5. Г.М. Давидов " Аудит" навчальний посібник

6. ТІЛ. Камишанов "Знайомтесь: аудит"

Термін перевірки: семінарське заняття (за темами)

Самостійна робота № 3

Тема: «Поняття аудиторських доказів»

Мета : вивчити нормативно-правові документи стосовно аудиторських доказів, поняття доказу, поняття аудиторського доказу, види аудиторських доказів, їх класифікацію ;вміти здобути аудиторські докази для підтвердження аудиторського висновку або того чи іншого твердження

Кількість годин: 4

ЗНАТИ: нормативно-правові документи стосовно аудиторських доказів, поняття доказу, поняття аудиторського доказу, види аудиторських доказів, їх класифікацію

ВМІТИ: здобути аудиторські докази для підтвердження аудиторського висновку або того чи іншого твердження

ПЛАН

1. Джерела аудиторських доказів

2. Фактори, що впливають на достовірність

Питання стосовно збирання і використання аудиторських доказів регламентовані ННА № 14 „Аудиторські докази”.

Аудиторські докази – це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб’єкта. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї або іншої дії чи події.

Джерелами аудиторських доказів можуть бути: облікова система, підтверджуюча документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники, а також треті особи.

Ступінь достовірності аудиторських доказів залежить передусім від джерела їх отримання. Враховуючи це, у всіх випадках при оцінці достовірності аудиторських доказів слід керуватися наступними твердженнями:

• зовнішній доказ є більш достовірним, ніж внутрішній;

• внутрішній доказ є більш достовірним, коли супутній вид внутрішнього контролю задовільний;

• доказ, отриманий самим аудитором, є більш достовірним, ніж отриманий від підприємства;

• доказ, отриманий у формі документів і письмових свідчень є більш достовірним, ніж усні свідчення.

Докази в аудиті можна класифікувати відповідно до правил подачі інформації, передбачених чинним законодавством, на прямі і непрямі. Прямі – це докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами, непрямі – це свідчення , що не мають безпосереднього відношення до фактів з даного питання.

В залежності від джерела одержання інформації аудиторські докази можуть бути внутрішніми, зовнішніми та змішаними. Внутрішні – інформація отримана від клієнта; зовнішні - інформація отримана від третіх осіб; змішані – це докази, отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.

Аудитор повинен бути повністю переконаний у тому, що його думка абсолютно правильна. Для цього він повинен вирішити, чи є його докази достатньо переконаними і релевантними. Релевантні – це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми. На переконливість впливають три основні фактори – достовірність, достатність та своєчасність. Під достовірністю операції можна розуміти ступінь адекватного відображення нею об’єктивно здійснених явищ, подій чи процесів. При наявності в операції неточностей, які перекручують дійсні факти, або при відсутності тих чи інших фактів інформацію називають недостовірною.

Серед факторів, що впливають на достовірність, виділяють:

• незалежність джерела інформації;

• ефективність внутрішнього контролю;

• безпосередні знання аудитора;

• оцінка осіб, що надали інформацію;

• ступінь об’єктивності;

• достатність зібраних доказів;

• своєчасність;

• об’єднаний ефект.

Таким чином, об’єктивна істина повинна бути підтверджена доказами, тобто фактичними даними про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.