Назвіть основні події російсько-японської війни 1904-1905рр.

Активна політика Росії на Далекому Сході, російське просування до берегів Тихого океану та кордонів Кореї дедалі більше турбували Японію, яка прагнула забезпечити тут свою гегемонію. Уряд Миколи II, не зумівши правильно оцінити зовнішньополітичне становище Росії, військову непідготовленість економіки, штовхав країну до війни.

Раптовою атакою на російські кораблі у Порт-Артурі 27 січня 1904 р. Японія розпочала війну. План Японії передбачав домогтися панування на морі, оволодіти Кореєю, висадити десант у Маньчжурії, захопити Порт-Артур, розгромити головні сили росіян у районі Ляояна.

Воєнні операції російських військ проходили невдало. Висадка у лютому-квітні 1904 р. японських військ у Кореї та на Ляодунському півострові, успішні бойові дії проти росіян забезпечили японцям взяття в облогу Порт-Артура і розгортання бойових дій у Маньчжурії. З серпня по грудень 1904 р. тривала облога Порт-Арпура. Захисники фортеці витримали 6 штурмів; лише зрадницькі дії генерала Стесселя призвели до капітуляції Порт-Артура.

Протягом 1905 р. Росія зазнала ще дві великі поразки: у лютому під Мукденом та в травні біля острова Цусіма. Героїзм російських моряків крейсера «Варяг» та канонерського човна «Кореєць», які билися проти переважаючих сил супротивника, увійшов в історію та став легендою, символом мужності та військової відваги. Однак самовідданість матросів та капітанів російського флоту, серед яких було чимало українців, не привела до перемоги через погану підготовку держави до війни та бездарне командування деякими адміралами та генералами. Російський флот зазнав розгрому, що стало не просто воєнною, але й національною катастрофою Росії.

Втім і у Японії сил для подальшої боротьби не вистачало. За посередництва США Росія та Японія розпочали переговори. За мирною угодою, підписаною у Портсмуті (США) 23 серпня 1905 р., Росія визнала Корею сферою впливу Японії, передала Японії право на оренду частини Ляодунського півострова з Порт-Артуром та південну частину Сахаліну.

Поразка царської Росії у війні з Японією серйозно вплинула на розстановку сил не тільки на Далекому Сході, ай у Європі. Разом з тим вона прискорила розвиток революційних подій у Росії.

Яким було життя Італії та Німеччини в період стабільності.

Німеччина у 20-ті роки. Підписання Версальського мирного договору і прийняття Веймарської конституції стало початком політичної стабілізації Веймарської республіки. Конституція проголошувала демократичні права і свободи, загальне виборче право. В ній закріплювались деякі соціальні завоювання. Законодавчим органом держави проголошувався рейхстаг. Головою держави проголошувався президент, який обирався на 7 років. Уряд очолював канцлер. Важчивою була 48 стаття, яка давала право президенту видавати надзвичайні закони в обхід парламенту. Утвердження Веймарської республіки було тривалим і сюїадним. Проти неї виступали як комуністи, так і різноманітні праві партії. До того ж республіка несла на собі клеймо принизливого Версальського миру. Тільки придушення виступу комуністів і фашистів у 1923 р. зрештою стабілізувало політичне становище в країні. Економічної стабілізації вдалось досягти лише у 1924 р. після подолання інфляції, введення стабільної валюти (золотої марки) і початку реалізації плану Дауеса, який відкрив для Німеччини американські кредити, Фінансова стабілізація стала основою для могутнього економічного піднесення. Німеччина відновила зв'язки з традиційними своїми торговельними партнерами, Темпи розвитку економіки Німеччини поступались лише американським. Німеччина знову посіла друге місце за обсягом виробництва. Але економічна і політична стабілізація Веймарської республіки була нетривкою.

Вихід з складної політичної кризи Італія вбачала у зміні політичних режимів . Стабілізація в Італії відбулась після встановлення фашистської диктатури, Важливими моментами політичного життя у період стабілізації стали: — зростання ролі засобів масової інформації (преси, радіо); — залежність прийняття важливих політичних рішень від громадської думки; — поява нових лідерів, які вміло маніпулювали суспільною думкою; — зростання ролі робітничих, антивоєнних, жіночих та інших рухів; — залежність політичної стабільності від економічної.

10 білет: