Спазм		Збільшення
гладких		реабсорбції
м'язів		води

Юцк і Діурезу ют

Рис. 81. Функціональні ефекти вазопресину (АДГ)

Г

23.8. Які функціональні ефекти симпатоадреналової системи обумовлюють її участь у захисно-компенсаторних реакціях організму при зневодненні? *

V Активація реніннтгіотензинної системи. Цей ефект пов'язаний $ безпосеред- ньою дією катехоламінів на $-адренорецептори юкстапіомерулярного апарату ни­рок і опосередкованим впливом аа ЮГА через спазм приносних артеріол. 1, Внутріишьонирковий перерозподіл течії крові. При активації симпатоадренало­вої системи відбувається спазм судин кортикальних нефронів. Унаслідок цього основна частина крові йде через юкстамедулярні нефрони, де площа реабсорбції води й іонів натрію, а також інтенсивність цього процесу значно більша, н}ж у кортикальних нефронах. Такий перерозподіл течії крові в нирках веде до значного збільшення реабсорбції насгрію й води і сприяє їх збереженню в організмі.

3. Спазм артеріол периферичних тканин. При цьому відповідно до механізму Стар- лінга зменшується фільтрація води з капілярів у тканини, що сприяє підтриманню загального об'єму крові.

4. Зменшення потовиділення. Ця реакція спрямована на зменшення втрати води і со­лей організмом. І

23.9. Що таке позаклітинне зневоднення? Назвіть основні його причини.

Позаклітинне зневоднення (гіпогідрія, дегідратація, ексикоз) - це зменшення об'єму позаклітинної рідини. В основі його лежить негативний водний баланс.

Причинами позаклітинного зневоднення можуть бути:

Недостатнє надходження води в організм:

а) екстремальні ситуації, у яких може опинитися людина під час землетрусу, У пустелі (повне водне голодування);

б) неможливість самостійно вгамувати спрагу (важкохворі люди, грудні діти);

в) порушення формування відчуття спраги при ураженнях питного сяггру « ЦНС. II. Втрата води організмом¹.

а) виділення великої кількості рідини нирками (поліурія), наприклад» ери цу­кровому й нецукровому діабеті;

б) втрата рідини через травний канал (нестримна блювота, проноси, лпереалі- вація);

в) посилене потовиділення, наприклад, при інтенсивній фізичній роботі, при дії високої температури;

г) збільшення виділення вологи з видихуваним новпрям при всіх видах задишки; V) втрата води 3 ексудатом при запаленні (набряки, запалення серозних обо­лонок та ін.);

д) крововтрата.

10. Що таке ізоосмолярне, гіпоосмолярне і гіперосмолярне зневоднення? Наведіть приклади.

Ізоосмолярним називають зневоднення, при якому осмотичний тиск плазми кро­ві й міжклітинної рідини не міняється. Воно розвивається у випадках еквівалентної втрати води й електролітів. Це спостерігається іноді при поліурії, розладах діяльнос­ті кишок, & також зразу після гострої крововтрати.

Гіпоосмолярне зневоднення характеризується зменшенням осмотичного тиску позаклітинної рідини і виникає у випадках переважної втрати солей. Воно розвива­ється при втраті секретів шлунка й кишок (пронос, блювота), а також при підвищено­му потовиділенні, якщо втрата води відшкодовується питвом без солі.

Гіперосмолярним називають зневоднення, при якому збільшується осмотичний тиск позаклітинної рідини. Це спостерігається в тих випадках, коли втрата води пе­ревищує втрату електролітів (насамперед натрію), наприклад, при гшервентиляції, профузному потовиділенні, втраті слини (піт і слина гіпотонічні стосовно крові), & також при проносі, блювоті й поліурії, коли відшкодування втрати води І надходжен­ням в організм є недостатнім^