5. Система педагогічних наук

Сучасна педагогіка, пройшовши довгий шлях розвитку, перетворилась у розгалужену систему наукових знань.

Розвиток виховання як суспільного явища, історію педагогічних поглядів досліджує історія педагогіки.

Базовою педагогічною дисципліною є загальна педагогіка, яка вивчає загальні закономірності виховання людини, розробляє загальні основи навчально-виховного процесу у навчально-виховних закладах усіх типів. Традиційно вона включає 4 великих розділи:

• загальні основи педагогіки;

• дидактику (теорію навчання);

• теорію виховання;

• школознавство(теорію управління навчально-виховним процесом).

Загальна педагогіка розгалужується на вікову, професійну і спеціальну.

Вікова педагогіка ( дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих, геронтогогіка ) вивчає особливості виховання людини на різних вікових етапах.

Професійна педагогіка ( педагогіка професійно-технічної освіти, вищої освіти, військова, медична, інженерна, спортивна ) займається проблемами виховання, професійної підготовки спеціалістів різного фаху.

Етнопедагогіка вивчає здобуті народом знання та вміння у справі виховання та навчання, відображені у фольклорі, традиціях, обрядах.

Спеціальна педагогіка розробляє питання навчання і виховання дітей з певними вадами:

сурдопедагогіка - навчання і виховання глухонімих, глухих та з ослабленим слухом дітей;

тифлопедагогіка - навчання і виховання дітей сліпих та з ослабленим зором;

олігофренопедагогіка - дітей розумово відсталих.

Соціальна педагогіка вивчає проблеми позашкільного виховання дітей і дорослих: превентивного виховання, яке має на меті запобігання відхиленням у поведінці; перевиховання правопорушників; сімейного виховання; виховання в дитячих організаціях; проблеми жертв насилля та агресії; проблеми людей похилого віку тощо.

Етнопедагогіка вивчає здобуті народом знання та вміння у справі виховання та навчання, відображені у фольклорі, традиціях, обрядах.

Порівняльна педагогіка - наука, яка займається порівняльним аналізом різноманітних педагогічних систем.

Окремі (предметні) методики викладання досліджують закономірності викладання конкретних навчальних дисциплін у всіх типах навчально-виховних закладів.

Розширення проблем, якими займається педагогіка, стало причиною невідповідності історичній назві науки. Тому у світовому педагогічному лексиконі все частіше вживаються нові терміни : „андрагогіка" або „антропогогіка", у творені від давньогрецьких слів „ андрос" - чоловік та „антропос" - людина.

При здійсненні педагогічного дослідження слід мати на увазі такі особливості педагогічних процесів, як неоднозначність їх протікання (залежність від багатьох факторів, кожен з яких по- своєму впливає на результати) та неповторність (неможливість повністю повторити умови). Педагогічні дослідження повинні проводитись без найменшої шкоди для досліджуваних. Всякі експерименти, які не відповідають моральним чи етичним нормам, заборонені. Процес дослідження має такі етапи: -обгрунтування актуальності проблеми дослідження; -визначення об'єкта і предмета дослідження; -постановки мети і завдань дослідження;

-вивчення встановлених наукою фактів, положень і висновків з даної

проблеми (аналізу літературних джерел); -формування гіпотези (передбачення того, як протікатиме досліджуваний процес);

-вибору методів, прийомів та засобів, з допомогою яких будуть розв'язані завдання дослідження, перевірена наукова гіпотеза, отримані достовірні результати;

-проведення дослідження, нагромадження нових фактів, практична їх перевірка;

-теоретичної обробки здобутих даних, формулювання висновків, доведення або спростування гіпотези; визнання надійності ( валідності) результатів дослідження; -апробації результатів, висновків та узагальнень; -оформлення результатів дослідження, впровадження їх у практику. Для дослідження вибирають оптимальний комплекс методів.

Метод педагогічного дослідження - це шлях, спосіб вивчення педагогічних процесів і явищ, розв'язання науково-педагогічних проблем. Педагогіка використовує загальний методологічний підхід до дослідження, який визначає його суть і мету, а також загальнонаукові, теоретичні та емпіричні методи.

Коротко охарактеризуємо основні методи педагогічного дослідження.

Педагогічне спостереження — спеціально організоване, цілеспрямоване сприймання досліджуваного об'єкта. Наукове спостереження відрізняється від побутового наявністю плану, об'єкта спостереження, визначенням мети і завдань, розробленням схеми спостереження, передбаченням певного результату. Педагогічне спостереження має бути тривалим, систематичним, масовим і об'єктивним. Результати спостереження обов'язково фіксуються в спеціальному щоденнику або за допомогою технічних засобів. Спостереження застосовується переважно на початковому етапі дослідження і в поєднанні з іншими методами, бо тільки його використання не забезпечує повну об'єктивність інформації.

Інтроспекція - самоспостереження. Дослідник є і об'єктом, і суб'єктом спостереження. Вивчення педагогічного досвіду. В широкому розумінні означає організовану пізнавальну діяльність, спрямовану на виявлення і узагальнення шляхів розв'язання педагогічних проблем в історично складених навчально-виховних системах, можливостей їх застосування в сучасних умовах. У вузькому розумінні - вивчення передового досвіду творчо працюючих вчителів і педагогічних колективів.

Вивчення шкільної документації та результатів учнівської творчості - це ознайомлення з класними журналами, протоколами зборів і засідань, календарними і поурочними планами, планами виховної роботи, звітами про навчально-виховну роботу школи та окремих вчителів; ознайомлення із щоденниками і контрольними роботами учнів, творами, рефератами, результатами художньої і технічної творчості.

Бесіда (інтерв'ю) - метод усного опитування досліджуваних. Використовується для уточнення даних, одержаних при спостереженні. Дослідник складає план бесіди (інтерв'ю), фіксує її результати, за згодою співбесідника записує хід бесіди. Важливо уміло ставити запитання, бути коректним, направляти бесіду в потрібне русло. Бесіда передбачає вільне спілкування з досліджуваним, інтерв'ю - чітке виділення запитань, обов'язкове записування відповідей.

Анкетування — метод письмового опитування, що використовується для швидкого отримання значної кількості відповідей, які допоможуть отримати інформацію про типовість тих чи інших педагогічних явищ. Запитання в анкетах можуть бути відкритими (передбачати вільну відповідь респондентів) і закритими (містити стандартні наперед задані відповіді), напіввідкритими і полярними. Перед масовим тиражуванням анкети вона має бути апробована на невеликій кількості досліджуваних, що визначає ступінь розуміння питань ними і внесення необхідних коректив. Головною перевагою анкетування перед усним опитуванням є зручність застосування методів математичної статистики для обробки результатів.

Рейтинг — оцінювання того чи іншого виду діяльності компетентними суддями (експертами).

Узагальнення незалежних характеристик передбачає узагальнення інформації про досліджуваних, одержаної з різних джерел (наприклад, від учителів різних предметів, однокласників, батьків).

Педагогічний консиліум — колективне обговорення результатів вивчення певного педагогічного явища (наприклад, рівня вихованості учня).

Педагогічний експеримент - науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно визначених умовах. Експеримент задумується і проводиться для того, щоб перевірити висунуту наукову гіпотезу. Умова, вплив якої на педагогічний процес вивчається в ході експерименту називається незалежною змінною. Якщо, наприклад, експериментально перевіряється ефективність нового методу навчання ( методу виховання, освітньої системи тощо), то саме цей метод є незалежною змінною. Для експериментальної перевірки гіпотези формується дві групи досліджуваних: експериментальна і контрольна. Формування нового педагогічного явища відбувається лише в експериментальній групі. Одержані результати порівнюються з результатами контрольної групи і робляться відповідні висновки,

Педагогічні експерименти класифікують за різними ознаками. За місцем проведення розрізняють природний і лабораторний експеримент. При природному експерименті навчально- виховний процес не порушується. Дієвість нових програм, планів, підручників, методів і прийомів навчально-виховної роботи перевіряється в реальних умовах педагогічного процесу. Лабораторний експеримент у педагогіці зустрічається нечасто. Він вимагає спеціального обладнання, апаратури, створення особливих умов. Зате він дозволяє звести до мінімуму неконтрольовані фактори, яких є досить багато у природних умовах.

В залежності від мети, яку ставить перед собою експериментатор, експеримент може бути: 1) констатуючим; 2) формуючим (створюючим); 3) контрольним. Констатуючий експеримент служить для вивчення існуючих педагогічних явищ. У процесі формуючого експерименту створюються нові педагогічні явища. Контрольний дозволяє додатково перевірити гіпотезу, доведену в процесі формуючого експерименту.

Педагогічне тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних випробування, яке проводиться в строго контрольованих умовах і дозволяє об'єктивно вимірювати необхідні характеристики педагогічного процесу. Від інших методів відрізняється простотою, доступністю, надійністю

(повторюваністю результатів) та валідністю ( точністю). Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовуються тести успішності, тести елементарних умінь, тести для виявлення рівня научуваності і т. п.

Соціометрія - метод вивчення групової диференціації, який дозволяє аналізувати внутріколективні взаємини. Головна його перевага - можливість представити одержані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів.

Математичні методи застосовуються для кількісного аналізу результатів дослідження,

Реєстрація — виявлення певних якостей у процесах і явищах та підрахунок їх кількості (наявності чи відсутності). Наприклад, визначення кількості учнів у класі, які навчаються на "5", на "5" і "4", на "5", "4" і "3" тощо.

Ранжування - розміщення одержаних даних у певній послідовності (зростання чи спадання). Наприклад, перелік професій, які хочуть обрати випускники в порядку спадання кількості учнів, які мріють обрати ту чи іншу професію.

Шкалювання - надання цифрових показників (балів) досліджуваним характеристикам.

Моделювання - метод створення і дослідження уявної чи матеріально реалізованої системи, яка адекватно відтворює предмет дослідження і здатна замінити його настільки, що вивчення моделі дозволяє одержати інформацію про цей предмет. У педагогіці моделювання застосовується переважно у дидактичних дослідженнях для розв'язання завдань діагностики, планування та управління навчально-виховним процесом.

Статистичні методи: визначення середніх величин (середнього арифметичного, медіани), підрахунок дисперсії, середнього квадратного відхилення, коефіцієнта кореляції і т.п.

Література для самоосвіти

1. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов - СПб: Издательство „Питер", 2000.- С. 10-31.

2. Введение в научное исследование по педагогике / Под редак. В.И.Журавлева. - М., 1988. - С.17-33.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр „ Академія", 2001.- С.9 - 34.

4. Даниленко М.В., Даниленко Л.І. Педагогічні задачі. -К.: Вища школа, 1993. - С.7-8.

5. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття") // Освіта. - 1993. - Грудень.

6. Закон України "Про освіту" // Право України. - 1996. - №7. - С.68-84.

7. Закон України „ Про загальну середню освіту "//Освіта України. - 1999.- № 25.

8. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. - М.: Просвещение, 1987. - С. 11-14.

9. Національна доктрина розвитку освіти// Освіта України.- 2002.- 24 квітня -1 травня.

10. Педагогіка : Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов- Вінниця: РВВ ВАТ „ Віноблдрукарня", 2001.-С.6- 14.

11. Практикум з педагогіки - /За ред. О.А.Дубасенюк та А.В.Іванченко. - К., 1996. - С. 12­42.

12. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К., 1985. -С.11-34.

13. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Вибр. твори в 2-х т. - Т.1. -С.205.

14. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр „ Академія" , 2001. - С.9 -43.