8.2. Фундаментальні принципи уніфікованих міжнародних правил товарної торгівлі

Основою уніфікованих міжнародних правил торгівлі товарами є три фундаментальні принципи:

• недискримінації;

• взаємності, або еквівалентності;

• доступу до ринку.

Принцип недискримінації фактично формується двома положеннями: режимом найбільшого сприяння (РНС) та національним режимом.

Сутність режиму найбільшого сприяння означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються одній країні, повинні бути негайно або безумовно надані всім членам Світової організації торгівлі. Тобто більш сприятливі умови, надані товару певної країни (незалежно від того, є країна членом СОТ чи ні) мають надаватися подібним продуктам усіх членів СОТ.

Зміст національного режиму розкриває заборону дискримінації іноземних і національних товарів на внутрішньому ринку. Тобто товарам, імпортованим на територію має надаватися режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається аналогічним товарам національного походження.

Але, існують загальні винятки з міркувань безпеки, винятки із загального скасування кількісних обмежень тощо.

Угода СОТ є різновидом позв’язаного контракту, згідно з яким члени багатосторонньої торговельної системи добровільно застосовують “договірну рівновагу”, тобто еквівалентність прав і обов’язків, яка розглядається не лише як елемент недискримінації, а й метод задоволення взаємних інтересів.

Доступ до зарубіжних ринків є необхідною умовою збільшення обсягів експорту, диверсифікації товарної та регіональної структур, динамізації міжнародного торговельного обміну в цілому. Одним з найважливіших елементів у розширенні доступу до ринку є забезпечення прозорості, тобто наявності відповідної інформації, яка необхідна учасникам міжнародної торгівлі для прийняття рішення щодо виходу на ринок, розширення присутності чи скорочення операцій.

8.3. Процес вступу до Світової організації торгівлі (сот)

Причин прагнення набуття членства в СОТ багато, і основними серед них є: поліпшення та забезпечення гарантованого доступу до основних експортних ринків; використання недискримінаційного торгового режиму та механізму для врегулювання торгових спорів СОТ; створення передбачуваного, прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій.

Вступ до СОТ кожна країна здійснює на власних умовах. Цей процес включає такі основні етапи:

• подання країною чи окремою митною територією заявки на вступ до СОТ;

• створення органами СОТ Робочої групи;

• підготовка та подання країною чи окремою митною територією (надалі заявником) меморандуму про зовнішньоторговельний режим країни;

• надання заявником відповідей на запитання членів СОТ щодо меморандуму;

• підготовка заявником проектів розкладів поступок стосовно товарів і послуг – основи для переговорів про доступ на ринки товарів та послуг з членами Робочої групи;

• проведення переговорів щодо умов вступу (зобов’язання заявника з правил торгівлі, доступу на ринки товарів і послуг);

• підготовка та узгодження звіту Робочої групи;

• схвалення звіту Генеральною Радою;

• ухвалення заявником Протоколу про вступ.

У цілому для отримання членства в СОТ країна повинна виконувати низку основних вимог, а саме:

• гармонізація національного законодавства з положеннями угод СОТ; забезпечення прозорості законодавства;

• зменшення ролі держави в експортно-імпортних операціях і значне розширення прав інших суб’єктів на здійснення торгівлі;

• значна лібералізація доступу на національні товарні ринки, суттєве зниження ставок мита на значний перелік продукції, скасування дії нетарифних заходів;

• не застосовування експортних субсидій на сільськогосподарську продукцію, обмеження обсягу внутрішньої підтримки сільського господарства;

• значна лібералізація доступу на національні ринки послуг.