Тема 8 (скорочена). Міжнародні економічні інститути, що регулюють світову торговельну політику

1. Створення та сутність Світової організації торгівлі (системи ГАТТ/СОТ).

2. Фундаментальні принципи уніфікованих міжнародних правил товарної торгівлі.

3. Процес вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).

4. Переваги та недоліки системи світової торгівлі.

5. Економічні інститути системи Організації Об’єднаних Націй (ООН).

6. Міжнародні організації з регулювання світових товарних ринків.

8.1. Створення та сутність Світової організації торгівлі (системи гатт/сот)

Світоторговельні зв’язки – розгалужена система, яка регулюється спеціалізованими міжнародними економічними інститутами. Найважливішими є: Світова організація торгівлі (СОТ), Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Міжнародний торговельний центр (МТЦ), Комісія Організації Об’єднаних Націй з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків.

Основною у системі організації з регулювання та сприяння розвитку міжнародної торгівлі є Світова система ГАТТ / СОТ, яка має тривалу історію.

Перед початком Першої світової війни міжнародна торгівля досягла значних обсягів, але світова війна все зруйнувала. З 1919 по 1939 рр. було багато спроб створити механізм регулювання і розвитку міжнародної торгівлі.

С 1919 по 1946 рів було прийнято декілька спроб створення міднорудної організації з торгівлі.

Але тільки за ініціативою США в жовтні 1946 р. у Лондоні Економічною і Соціальною Радою ООН була скликана конференція для вивчення проекту статуту Міжнародної торговельної організації. Він обговорювався на конференції у Женеві (серпень 1947 р.). У роботі цих форумів брали участь 18 держав і представниками 23 держав була розроблена угода – Генеральна угода про тарифи і торгівлю. Вона набула чинності з 1 січня 1948 р. Згадані 23 країни стали членами – засновниками.

ГАТТ – багатостороння угода, яка закріпила принципи, правові норми, правила ведення та державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ була однією з найбільших міжнародних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплювала 94% обсягу світової торгівлі.

Правовий механізм ГАТТ базувався на низці принципів та норм:

• недискримінація у торгівлі, що забезпечувалась взаємним наданням, з одного боку, режиму найбільшого сприяння стосовно експортних, імпортних та транзитних операцій і пов’язаних з ними митних зборів, а з іншого – національного режиму;

• взаємне надання сторонами, що домовляються, тих прав, переваг та пільг, якими користується будь-яка третя держава;

• використання переважно митних засобів захисту національного ринку, усунення імпортних квот та інших нетарифних обмежень;

• прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення багатосторонніх переговорів;

• надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

• розв’язання виниклих торговельних спорів шляхом переговорів;

• взаємність у наданні торговельно-політичних поступок.

До 1992 р. кількість учасників ГАТТ зросло до 103 країн, на які припадало близько 9/10 світової торгівлі.

Від початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів переговорів. Ці раунди привели до десятикратного скорочення середнього митного збору. Після Другої світової війни він становив 40%, у середині 90-х років – близько 4%. Більшість з них стосувались в основному зниження тарифів, але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпритації або розширення статей самої Угоди.

Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів виявився найконструктивнішим і багатостороннішим з усіх, які мали місце. Він стартував у 1986 р., а фінішував 15 грудня 1993 р. Найважливішим його рішенням стало про створення Світової організації торгівлі (СОТ).

Підсумки Уругвайського раунду підбили делегації 147 держав і понад 30 міжнародних організацій (у тому числі ООН, МВФ) під час світової конференції в Марракеті (Марокко), в ході якої 15 квітня 1994 р. була підписана угода про заснування Світової організації торгівлі.

З січня 1995 р. ГАТТ замінила Світова організація торгівлі (СОТ). Її членами-засновниками стали 82 країни. Уряди, що підписали ГАТТ, офіційно визначалися як договірні сторони. Після підписання нових угод в межах СОТ (які включають і оновлену ГАТТ, відому як ГАТТ-1994), вони почали офіційно називатися членам СОТ. На кінець 1994 р. налічувалося 128 договірних сторін ГАТТ. Україна стала 150 країною учасницею СОТ у 2008 році.

Незважаючи на формальну спадкоємність, СОТ за низкою параметрів відрізняється від ГАТТ. Так, на відміну від ГАТТ, СОТ не пов’язана з ООН. Світова організація торгівлі (World Trade Organization) – законодавча й інституціональна основа міжнародної торгової системи, механізм багатостороннього узгодження і регулювання політики країн-членів у сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торгових суперечок і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації.

Окрім ГАТТ, що регулює міжнародну торгівлю товарами, СОТ охоплює ще низку угод:

• Генеральну угоду про торгівлю послугами;

• Угоду щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

• пакет, пов’язаний з ГАТТ угод з питань митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі, захисних застережень, антидемпінгових процедур, про субсидії та компенсаційні заходи, про митну вартість, про технічні бар’єри в торгівлі тощо.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше раз на два роки. В інші періоди керування здійснюється Генеральною Радою. Обидва органи складаються з представників усіх країн-членів. Крім цього, у структурі є: Ради, Комітети (створюються Конференцією міністрів), органи з урегулювання суперечок та огляду торговельної політики, Секретаріат.

Зазначена структура створена з метою виконання СОТ таких своїх функцій:

1. нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань управління у галузі міжнародної торгівлі;

2. забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

3. розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

4. нагляд за торговельною політикою країн;

5. обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.