Натрію тіосульфат

Natrii tiosulfas

Na₂S₂O₃ . 5H₂O M.M. 248,17

Натрію тіосульфат отримують синтетичним шляхом окисленням полісульфідів.

2CaS₂ + 3O₂ = 2CaS₂O₃

2CaS₂O₃ + Na₂SO₄ = Na₂S₂O₃ + CaSO₄

Властивості: прозорі безбарвні кристали солонуватого смаку. В теплому сухому повітрі вивітрюється, у вологому – злегка розпливається. Дуже легко розчинний у воді, нерозчинний у спирті.

Ідентифікація:

1. Розкладається кислотами з виділенням сульфуру, при цьому відбувається помутніння розчину:

Na₂S₂O₃ + 2HCL = 2 NaCL +SO₂ + S + H₂O

2. При дії надлишку срібла нітрату поступово виділяється білий осад, що буріє, жовтіє, чорніє:

Na₂S₂O₃ + 2AgNO₃ = Ag₂S₂O₃ + 2 NaNO₃

Ag₂S₂O₃ = Ag₂SO₃ + S

Ag₂SO₃+ S+ H₂O = Ag₂S + H₂SO₄

Якщо при дії срібла нітрату зразу утворюється чорний осад, це вказує на забруднення препарату сульфідами.

3. натрій- йон: забарвлення полум’я в жовтий колір;

4. До розчину препарату додають 15% розчин K₂CO₃, нагрівають до кипіння, додають 4 мл розкину калію піроантимонату, знову доводять до кипіння, охолоджують у льодяній воді, при необхідності потирають стінки пробірки скляною паличкою, утворюється густий білий осад.

5.З метоксифенілоцтовою кислотою утворюється об’ємний білий кристалічний осад, що розчиняється у розчині аміаку.

Кількісне визначення : окисно-відновний метод, йодометрія, індикатор – розчин крохмалю, титрування проводять до появи синього забарвлення

2Na₂S₂O₃ + I₂ = 2NaI + Na₂S₄O₆

Застосування: основано на властивості виділяти сульфур, як протиотруту при отруєнні галогенами, цианідами, цианводневою кислотою

KCN + Na₂S₂O₃ = KSCN + Na₂SO₃

Утворений роданід набагато менш токсичний, ніж цианід. Також застосовується при отруєннях сполуками свинцю, миш’яку, ртуті, при алергічних захворюваннях, артритах.

Ампули по 5, 10, 50 мл 30% розчину.

Зберігається в прохолодному місці в добре укупореній тарі.

Лекція №5

Тема: Лікарські засоби неорганічної природи. ІV група періодичної системи. Лікарські засоби карбону та його сполук

План:

7. Загальна характеристика групи.

8. Вугілля активоване.

9. Натрію гідрокарбонат.

10. Порівняльна характеристика гідрокарбонатів і карбонатів.

11. Фактори, що впливають на стабільність натрію гідрокарбонату у водних розчинах.

До групи карбону (ІV група періодичної системи) належать п’ять елементів: карбон, силіций, германій, олово і свинець. Атоми елементів, що входять до цієї групи, мають на зовнішній електронній оболонці 4 електрони, відтак їх максимальна валентність дорівнює 4. Крім того, вони можуть утворювати 2-валентні сполуки, причому, чим вища атомна вага елементу, тим більш тривкі такі сполуки. Одночасно із збільшенням атомної ваги елементи набувають щораз виразніших металічних властивостей. Звичайно карбон і силіций відносять до неметалів, а решту елементів – до металів.

Сполуки германію не найшли застосування у лікарській справі, а сполуки олова в дуже незначній мірі.

Карбон знаходиться у природі як у вільному стані, так і у вигляді численних сполук. Сполуки карбону, так звані «органічні сполуки», ми розглянемо в наступних лекціях. До неорганічних сполук карбону відносять умовно вуглекислоту та її солі. При нагріванні органічних речовин (деревина,кістки, тощо) без доступу повітря одержують різні сорти вугілля, які характеризуються адсорбційною здатністю. Деякі види вугілля знайшли застосування як лікарські засоби.

Силіций – один із найпоширеніших у природі елементів – становить понад 25% доступної нам частини земної оболонки. Найважливішими його сполуками є кремнезем, силікати та алюмосилікати. До алюмосилікатів належить також і глина. Із сполук силіцию в аптечній практиці має скло ( склянки, ампули).