1. Загальна характеристика групи.

2. Хлороводнева кислота.

3. Солі галогеноводневих кислот: натрію і калію хлориди, броміди, йодиди. Галогени та їх сполуки

До галогенів (VII група періодичної системи) належать: фтор, хлор, бром, йод та астат.

Атоми галогенів мають на зовнішньому шарі 7 електронів. Вони легко приєднують один електрон, перетворюючись у негативно заряджені іони, в хімічному відношенні галогени проявляють себе як неметали і є окислювачами. Із збільшенням атомної маси електронегативний характер галогенів зменшується і, відповідно, окислювальні властивості. Виходячи з цього найбільш сильним окислювачем є фтор, найслабшим – йод. Від легкого утворення солей вони одержали назву: галогени-солероди. Галогени можуть також і віддавати свої електрони з утворенням сполук з максимальною валентністю 7. Проте фтор буває тільки одновалентним, а бром максимально п’ятивалентним.

Всі галогени широко розповсюджені у природі за винятком астату, що є радіоактивним елементом з дуже коротким періодом напіврозпаду. В 100 кг тіла людини міститься 80 г хлору, 14 г йоду, 9 г фтору та 2 г брому. Основними джерелами добування фтору є плавневий шпат CaF₂ і кріоліт Na₃ ALF₆ , хлору – кухонна та кам’яна сіль, брому – морська вода та вода деяких озер, йоду – морська капуста та бурові води.

Вільні галогени дуже отруйні та реактивні. У вільному стані з них для фармацевтичних потреб застосовується лише йод, як антисептичний засіб. Найчастіше галогени застосовуються в медицині у вигляді сполук з іншими елементами.

Так, фториди знайшли застосування у стоматології, броміди як заспокійливі засоби, йодиди при атеросклеротичних явищах та при лікуванні ендемічного зобу. Хлориди найчастіше не мають специфічної дії, а властивості препаратів, що вміщують іон хлору, залежить від катіону.

Кислота хлороводнева

Acidum hidrochloricum

Кислота хлороводнева розведена

Acidum hidrochloricum dilutum

HCL М.м.=36,46

Фармакопейні препарати – прозорі без кольору рідини, своєрідного запаху, кислого смаку,змішуються з водою і спиртом у всіх співвідношеннях, утворюючи розчини кислої реакції. Ці препарати мають однакові властивості і відрізняються вмістом хлороводню і відповідно густиною:

Кислота хлороводнева містить хлороводень у межах 24,8-25,2%, густина її становить 1,125-1,127 г/см³. Кислота хлороводнева розведена містить хлороводень у межах 8,2-8,4%, густина – 1,040-1,041 г/см³.

Концентрована кислота містить 37% хлороводню, вона «димить»: хлороводень сполучається з аміаком, який завжди є в повітрі, утворюючи хлорид амонія, найдрібніші частинки якого осідають у вигляді диму.

Отримання: прямим синтезом із водню і хлору, що утворюються при електролізі розчину натрію хлориду:

2NaCL + 2H₂O = CL₂ + H₂ + 2NaOH

H₂ + CL₂ =2HCL

Ідентичність:

1. З розчином нітрату срібла випадає осад хлориду срібла, розчинний в розчині аміаку:

AgNO₃ + HCL = AgCL + HNO₃

Білий осад

AgCL + 2NH₄OH = Ag(NH₃)₂CL + 2H₂O

2. При нагріванні з диоксидом марганцю виділяється вільний хлор, що визначається за запахом:

MnO₂ + 4HCL = MnCL₂ + CL₂ + 2H₂O

Визначення домішок:

• Солі трьохвалентного заліза визначають з розчином роданіду калію по утворенню забарвленого в червоний колір роданіда заліза:

FeCL₃ + 3KSCN = Fe(SCN)₃ + 3KCL

• З розчином гексацианоферрату калію по утворенню берлінської лазурі синього кольору:

4FeCL₃ + 3K4[Fe(CN)₆ ] = Fe₄[ Fe(CN)₆ ]₃ + 12КCL

• Вільний хлор визначається з калію йодидом в присутності хлороформу, який забарвлюється у фіолетовий колір від йоду, що виділився:

CL₂ + 2KI = I₂ + 2KCL

Кількісне визначення:

1. Метод нейтралізації, титрування лугом, індикатор метиловий оранжевий:

HCL + NaOH = NaCL + H₂O

0,22х1,000х0,003646х100х100 / 1,0х8,3 = 0,27 ( розрахунок для 1% розчинів препарату)

Застосування: в медицині застосовується кислота хлороводнева розведена. Застосовують всередину в краплях, у вигляді мікстур, частіше з пепсином при недостатній кислотності шлункового соку. Часто призначають з препаратами заліза, так як вона покращує його всмоктування.

Зберігають в склянках з притертими пробками при кімнатній температурі. Список Б.