3.4 Індикатори сталого розвитку

Індикатори сталого розвитку - це доступні для обрахування показники соціального, екологічного та економічного стану держави або її конкретного регіону, які дають змогу оцінити інтенсивність просування на шляху сталого розвитку. Ці показники повинні відображати наступні характеристики:

Соціальні:

- життєвий рівень населення;

- якість людських ресурсів;

- захищеність життєдіяльності.

Екологічні:

- якість атмосфери, гідросфери та літосфери.

Економічні:

- економічний розвиток;

- характеристики споживання;

- фінансові ресурси та механізми.

Перелік індикаторів затверджується Національною комісією сталого розвитку України.

На перехідному етапі необхідно використовувати інтегральні індикатори сталого розвитку для оцінки стану системи людина-природа в цілому.

4. Етапи переходу до сталого розвитку

В процесі просування на шляху до сталого розвитку будуть видозмінюватися уявлення про нього так, як будуть змінюватися знання про природу, людину, її потреби та засоби їх задоволення. Саме тому реалізація принципів сталого розвитку має здійснюватися поетапно.

На першому етапі мають бути вирішені гострі екологічні, економічні та соціальні проблеми, які створюють перешкоду до сталого розвитку. На цьому етапі слід зупинити процеси деградації у сучасному суспільстві і природі, здійснити комплексне оздоровлення природного середовища і природних ресурсів, подолати бідність як соціальне явище, забезпечити умови для створення внутрішнього ринку, домогтися реальної єдності влади і суспільства (народу). На цьому етапі необхідно розробити і впровадити в життя нову політику в галузі освіти і виховання, науки і технологій у відповідності до принципів і завдань сталого розвитку.

На другому етапі мають здійснюватися системні (структурні і функціональні) перетворення в економіці, екологізація суспільно-економічних відносин, технологічне оновлення виробництва. Витрати ресурсів на одиницю кінцевої продукції та якість життя народу повинні відповідати рівню розвинених європейських країн.

На третьому етапі Україна має розвиватися як повноправний член спільноти розвинених країн світу, які перейшли на засади сталого розвитку.

Висновки.

Отже, стратегічною метою для України в ХХІ столітті

повинна стати побудова сталого суспільства, головною метою якого є

розвиток людини, а головним засобом забезпечення - зростання економіки на

сталих засадах.

Відповідно до принципів сталого розвитку має передбачатися реалізація

комплексу заходів, спрямованих на збереження життя і здоров`я людини,

розв`язання демографічних проблем, викорінювання бідності, зміну

структури споживання і зменшення диференціації в прибутках населення.

Перехід до сталого розвитку повинен забезпечувати розв`язання

соціально-економічних проблем та збереження сприятливого навколишнього

середовища і природно ресурсного потенціалу, а також задоволення потреб

теперішніх та майбутніх поколінь. Для вирішення цих проблем необхідно

забезпечити стабілізацію екологічної ситуації; поліпшити стан довкілля за

рахунок екологізації економічної діяльності, що дасть змогу забезпечити

становлення нової моделі господарювання та поширення екологічно

орієнтованих методів управління; впроваджувати енерго- і ресурсоощадні

технології та цілеспрямовані зміни структури економіки.

Список використаної літератури

1. Бицюра Ю. До проблеми визначення понять сталого економічного

зростання та розвитку. // Економіст. - 2006.- №5. – с.62-65.

2. Екологічна криза в Україні // http//www.grinchuk.lviv.ua.

3. На меті – сталий розвиток України. //Вісник НАН України. – 2007.-

№2. – с.44.

4. Пояснювальна записка до проекту Концепції переходу України до

сталого розвитку.//http.gska2.rada.gov.ua.

5. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України. // Вісник

НАН України. – 2002. - №2. -9с.

6. Шевчук В. Глобальна місія України і національна модель сталого

розвитку// Економіст.-2006. - №1.- с.62-65.