МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

Контрольна робота з предмету «соціальна педагогіка» на тему «Україна в процесі переходу до сталого режиму»

Студентки 4-го курсу

Тузенко Оксани

ромни

зміст

вступ

1.передумови переходу України на шлях до сталого режиму

2.Принципи, мета та пріоритети сталого розвитку України

2.1. Державний рівень

2.2. Регіональна політика сталого розвитку

3.Основні засади реформування економіки в контексті сталого розвитку

3.1. Соціальна сфера

3.2 Освіта, наука та культура

3.3 Інституційне забезпечення

3.4 Індикатори сталого розвитку

4 Етапи переходу до сталого розвитку

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сталий розвиток для будь-якої країни означає задоволення

матеріальних і духовних потреб населення; раціональне та екологобезпечне

господарювання й високоефективне використання природних ресурсів;

підтримання сприятливих для здоров`я людини природно-екологічних умов

життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та

природно ресурсного потенціалу суспільного виробництва. Тобто, сталим

розвитком є процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації

соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення

потреб сучасних і майбутніх поколінь .

Головною проблемою ХХ - початку ХХІ століття є глобальне

загострення екологічної кризи, яка змушує людство кардинально змінити

поведінку в процесі життєдіяльності , змінити підходи до освоєння і

використання природо-ресурсного потенціалу. Масштаби антропогенного

впливу на довкілля досягли свого апогею, незначне їх збільшення загрожує

перевищенням потенціалу його самовідновлення. Цей процес є незворотним і

може відчутно підірвати основи економічного відтворення та звичні умови

життєдіяльності людства .

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як

кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування

об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного

комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного

господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-

видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості

суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного

забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у

дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів

виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого

погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення

смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією

народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те,

що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими

регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими

медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила

в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної

катастрофи .

Україна може забезпечити перехід до стійкого екологічного розвитку

тільки в разі ефективного використання всіх видів ресурсів, структурно-

технологічної модернізації виробництва, використання творчого потенціалу

всіх членів суспільства з метою розбудови і процвітання держави.

У 1992 році в Ріо-де-Женейро відбулася Конференція ООН з питань

навколишнього середовища і розвитку (Саміт «Планета Земля»), яка

ухвалила «Порядок денний на ХХІ століття», за який проголосували

керівники 179 країн світу. Проведення конференції і затвердження цього

документу стало підсумком багаторічних досліджень. У «Порядку денному

на ХХІ століття» було проголошено нову концепцію людства, яка

ґрунтується на розумінні тісного взаємозв`язку та необхідності

комплексного вирішення економічних, екологічних та соціальних проблем

людства . Концепція сталого розвитку економіки визнана світовою

спільнотою народів домінантною ідеологією розвитку людської цивілізації у

ХХІ столітті, стратегічним напрямом забезпечення матеріального ,

соціального і духовного прогресу суспільства .

Метою дослідження є визначення стратегії переходу україни до сталого режиму.

Об`єктом виступає процес переходу України до сталого режиму

Предметом дослідження є умови впровадження стратегій переходу України до сталого режиму.

1. Передумови переходу України на шлях сталого розвитку

В результаті попередньої господарської діяльності в Україні склалася вкрай нераціональна структура природокористування, яка є наслідком нагромадження за багато десятиріч структурних деформацій господарства, домінування природомістких галузей промисловості, ресурсо- та енергомістких технологій, переважне використання невідновлювальних природних ресурсів, сировинної орієнтації експорту, надмірної концентрації виробництва в окремих регіонах держави. Нинішня структура економіки в цілому залишається неефективною та екологічно небезпечною. Енергомісткість валового внутрішнього продукту не знижується. Структурна перебудова економіки відбувається в основному як нерегульований з точки зору сталості процес. Зношення основних фондів, яке в деяких галузях доходить до 90 %, є причиною низької економічної ефективності виробництва, високих енергетичних ресурсних та фінансових затрат, що визначає низьку якість продукції і її неконкурентноздатність.

Останнім часом збільшились темпи росту ВВП, розширилось виробництво та збут вітчизняної продукції. Однак, кредитні ресурси банків не знаходять ефективного використання, що є наслідком відсутності структурних та інституційних змін в економіці. Короткострокові інтереси сьогоднішньої вигоди переважають над довгостроковими завданнями відродження та розвитку держави. В суспільстві гостро відчувається відсутність розвинутих механізмів громадського контролю за владою, що не дає змоги ефективно розбудовувати соціально орієнтоване ринкове господарство.

Екологічна ситуація в Україні носить кризовий характер. Рівень техногенного навантаження на природне середовище перевищує аналогічний показник розвинутих держав в 4 - 5 разів. Зменшуються інвестиції в природоохоронне будівництво та фінансування природоохоронної діяльності, що сприяє збільшенню ризику великомасштабних аварій та катастроф. Особливу екологічну проблему в Україні спричинила аварія на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія призвела до радіоактивного забруднення більше як 50 тис. км території України, на якій було розташовано 2994 населених пунктів. Постраждало 26 млн. осіб, в тому числі 1 млн. дітей. Через високий рівень забруднення з користування вилучено 180 тис. гектарів ріллі і 157 тисяч гектарів лісу.

Всі ці фактори призвели до кризового стану здоров'я населення. Тривалість життя є набагато нижчою, ніж у розвинутих країнах, зменшується народжуваність, зростає смертність населення.

Це є наслідком:

- незадовільного стану природного і техногенного середовища та найбільш важливих його компонентів;

- незадовільного матеріального становища населення;

- недостатності медичного обслуговування;

- відсутності у значної частини населення навичок здорового способу життя.

Перехід економіки на засади ринкових відносин створив, з одного боку, умови для зростання економічної активності для частини населення, але з іншого обумовив різку диференціацію доходів та зростання масштабів бідності, безробіття в різних його формах ( відкритого, часткового, прихованого).

Попередній соціальний стан різних груп і прошарків населення суттєво змінився. Наявною є відсутність елементів сталості соціальних структур суспільства та його маргіналізація. Незадовільним є пенсійне забезпечення в Україні.

Все це створює серйозну загрозу для злагоди в суспільстві та його стабільного розвитку. Необхідним є пошук нових шляхів та напрямків розвитку держави.