Тема 3. Еволюція теорій менеджменту План лекції

1. Формування теорій наукового менеджменту

2. Наукові школи менеджменту 30-60 р. ХХ столітті.

3. Сучасні моделі менеджменту

1. Формування теорій наукового менеджменту

Наукова теорія менеджменту сформувалася на початку ХХ століття, хоча діяльність з управління людьми в процесі виробництва має давню історію.

Ідея розгляду менеджменту як наукової дисципліни, професії виникла в пізню епоху капіталізму, коли в промисловості виділилися чисто управлінські функції і працівники, що їх виконували - керуючі.

На початку ХХ століття виникли перші школи управлінської думки, які потім розвивалися, формувалися в нові школи. Але в сучасній теорії управління всі течії управлінської думки перетинаються в рамках однієї організації, тобто використовуються різні положення теорії управління.

Перша концепція управління мала назву «Школа наукового менеджменту». Така школа має ще одну назву: класична школа менеджменту. Само слово «класична» говорить про те, що ця теорія є основоположною у розвитку управління виробництвом.

Школа наукового менеджменту зародилася в 80-90х роках ХІХ століття в США. За часом ця школа характеризується до середини ХХ століття. Розроблена Тейлором система управління була першою спробою створення наукового менеджменту.

Сутність системи Тейлора зводиться до наступних трьох напрямків:

• раціональної організації праці;

• розробки формальної структури управління підприємством, організацією;

• вивчення характеру взаємовідносин керуючого і робітника.

Ці напрямки стали вихідними принципами у подальшому розвитку теорії управління.

Раціональна організація праці, по Тейлору, передбачає заміну традиційних методів роботи раціональними на основі вивчення окремих операцій і впровадженні найбільш оптимальних. Тейлор провів хронометраж операцій робітника на підприємстві, проаналізував їх і розробив комплекс правил більш продуктивної роботи. В результаті впровадження його досліджень продуктивність праці робітників підвищувалася вдвічі.

У розробленій структурі управління заслуга Тейлора в тому, що праця працівників він поділив на виконавську працю і розпорядницьку, тобто на працю робітників і управлінців. Були розроблені функції адміністрації з управління виробництвом, основна увага приділялася низовій ланці управління - майстрам.

У стосунках керівника і робітника провідне положення в тому, що Тейлор вважав, що ці відносини повинні сприяти спільній діяльності керівників і робітників, заснованих на спільності взаємних інтересів. При цьому науковий підхід у цьому напрямку полягає в тому, що адміністрація повинна проаналізувати виробництво, виявити найбільш ефективні методи роботи та впровадити їх в практику.

Розвиток наукового менеджменту пов’язаний з такими вченими в США як Генрі Форд, Гаррі Емерсон, Макс Вебер та ін. У Європі - Анрі Файоль.

А. Файоль протягом 20 років був директором великого металургійного комбінату, що дозволило йому обґрунтувати ряд важливих положень в теорії менеджменту. А. Файоль розвинув і поглибив ряд важливих концепцій управління:

1) розробив основні функції керуючого - прогнозування, планування, організація, координування, контроль

2) вперше сформулював принципи управління, які застосовуються в будь-якої управлінської діяльності

3) розробив функції керівництва і визначив оптимальний час в діяльності директора (керівника) для виконання відповідних функцій:

- адміністраторська діяльність - 40%;

- виробнича - 10%;

- комерційна - 15%;

- фінансова - 10%;

- контрольна - 15%;

- техніка безпеки - 10%.

4) розробив вимоги до менеджерів і співвідношення необхідних якостей менеджера для різних рівнів управління

5) розробив соціальну систему взаємовідносин керівника і підлеглих

6) розробив систему ефективного функціонування органів управління (14 принципів управління та організації праці управлінських працівників).

Г. Форд вперше застосував конвеєрне виробництво в автомобільній промисловості, що дозволило значно підвищити продуктивність праці робітників. Г. Емерсон розробив комплексний системний підхід організації управління. Основні його положення висвітлені в книзі «Дванадцять принципів продуктивності», яка неодноразово видавалися у нас в 20-30 роки ХХ століття. Ці принципи наступні: точно поставлені цілі, здоровий глузд, компетентність, дисципліна, справедливе ставлення до персоналу, оперативний і точний облік, координування, норми і раціональний режим роботи, стандартні інструкції, винагорода за продуктивну працю, нормалізація умов, нормування операцій. Серед усіх принципів виділяються два основних - точно поставлені цілі і здоровий глузд.

Школа наукового менеджменту зіграла позитивну роль в управлінні виробництвом. Але з часом праця робітника стало більш інтенсивною і важкою (особливо на конвеєрі), посилився антагонізм між керівниками і робітниками. В цей період відчуваються недоліки в людській увазі до кожного працівника, тому що резерви підвищення продуктивності праці тільки за рахунок матеріальних стимулів були вичерпані. Тому перед менеджментом виникла задача пошуку нових підходів до наукового управління виробництвом. Ще один недолік школи наукового управління в тому, що вона створила організацію «закритого типу» (замкнуту систему), коли поліпшення роботи, зростання продуктивності праці можливо було за рахунок внутрішньої реорганізації, що стало згодом недостатнім.