2) За місцем виникнення розрізняють відносини управління зовнішні і внутрішні.

Зовнішні відносини виникають між підприємством, організацією і постачальниками товарів, фінансовими органами, банком, транспортними, будівельними, а також вищестоящими організаціями.

Внутрішні відносини складаються усередині підприємства (організації) між структурними підрозділами й окремими працівниками.

3) За масштабами діяльності розрізняють відносини управління галузеві, територіальні, міжгалузеві.

4) За характером організаційних зв'язків розрізняють відносини управління лінійні, функціональні і міжфункціональні.

Лінійні відносини складаються між керівниками і підлеглими по рівнях управління. Це відносини по прямої лінії «керівник – підлеглий».

Функціональні відносини виникають між функціональними керівниками і функціональними підрозділами різних рівнів управління. Це відносини узгодження, координації, методичного керівництва між функціональними підрозділами різних рівнів.

Міжфункціональні відносини управління складаються між підрозділами підприємства, що виконують різні функції. Це відносини узгодження дій при рішенні складних управлінських задач.

5) За змістом управлінські відносини підрозділяються на економічні (при рішенні економічних питань), соціальні (кадрові питання), організаційні (організаційні питання) інформаційні, консультаційні.

6) За формою - формальні і неформальні.

Формальні - це відносини, що визначаються відповідними інструкціями, положеннями, посадовими обов'язками працівника.

Неформальні - це відносини, що складаються на базі симпатій, подібності характерів, збігу інтересів тощо. Такі відносини можуть відігравати позитивну роль (за рахунок установлення між працівниками нерегламентованих контактів), але можуть і заважати досягненню цілей (коли в колективі створюється несприятливий соціально-психологічний клімат, опозиція рішенням керівництва і т.д.).

7) За характером відносини управління підрозділяються на міжособистісні, міжсистемні та змішані.

Міжособистісні - це відносини між людьми при виконанні функцій управління виробництвом.

Міжсистемні - відносини між окремими системами (органами управління, галузям тощо).

Змішані - відносини між особистістю і системою.

Метод менеджменту - це науковий засіб цілеспрямованого впливу на поведінку людини в підприємстві або на трудовий колектив з метою досягнення поставлених цілей.

З метою з'ясування тенденцій розвитку, законів і принципів менеджменту застосовують різноманітні мето­ди дослідження.

1. Діалектичний метод вивчає явища в розвитку, а саме - взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності. Всі явища вивчаються від простого складного, від нижчого до вищого, від конкретного до абстрактного, від старого до нового.

2. Конкретно-історичний метод передбачає вивчення досліджуваного явища в розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили зміни, тенденції розвитку явища тощо.

3. Системний метод - це сукупність методологіч­них засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослі­дження складних об'єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв'язків та динамічних характеристик.

4. Аналітичний метод полягає у розчленуванні цілого на частини і розгляданні їх як цілого. Його використову­ють стосовно складних явищ та об'єктів.

5. Балансовий метод використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник. У його ос­нові — складання балансів, які є аналітичною формою по­рівняння планових і звітних показників, надходжень і ви­датків, активів і пасивів. Цей метод дає змогу проаналізу­вати відповідність показників у вартісних і кількісних величинах, виявити відхилення та причини, які зумовили такий стан речей.

6. Методи моделювання (вербальне, фізичне, аналого­ве, математичне) застосовують за неможливості через складність взаємозв'язків дослідити розвиток об'єкта під впливом різноманітних чинників. У таких ситуаціях ефективні імітаційні моделі, які мають бути адекватними та максимально наближеними до особливостей об'єкта і реалій його буття.

7. Експертні методи використовують за умови, коли неможливо кількісно визначити певні параметри. До них належать органолептичні методи (визначення в кількіс­ній формі результатів суб'єктивного сприйняття спеціалі­стами (експертами) ознак чи властивостей оцінюваного явища).

8. Економіко-математичні методи застосовують при вивченні випадкових або ймовірнісних явищ. Завдяки їм виявляють закономірності серед випадковостей. До цієї групи належать методи елементарної математики (диференційне, інтегральне та варіаційне обчислення); методи математичного аналізу (вивчення одномірних і багатомірних статистичних залежностей); методи математичної ста­тистики (виробничі функції, міжгалузевий баланс тощо); економетричні методи (лінійне, нелінійне та динамічне програмування); методи математичного програмування (випукле та сіткове програмування, управління запасами тощо); методи економічної кібернетики (системний аналіз, імітаційні методи); методи теорії ймовірностей та ін.

9. Соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання, тестування) ґрунтуються на соціологічних опитуваннях вибірки цільових респондентів.