3. Проектування організаційних структур менеджменту та їх удосконалення в сучасних умовах

У сучасних умовах при створенні будь-якої фірми, об'єднання в першу чергу вирішується питання розробки організаційної структури управління. Задача менеджерів вищого рівня - вибрати таку структуру, що найкраще відповідає цілям і задачам організації і забезпечувала б ритмічну роботу всіх її підрозділів.

Керівництво вищої ланки більшості підприємств постійно пере­буває в пошуку такої організаційної структури, яка б дозволяла найефективніше використовувати ресурси та досягати поставлених цілей. При цьому організаційна структура кожного підприємства, маючи загальні ознаки щодо забезпечення послідовності й постій­ності виробничого процесу та адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища, є індивідуальною.

Підприємства створюються і реконструюються менеджерами вищого рівня, тому структура завжди відбиває пріоритети та цінності її керівництва (а не працівників чи споживачів). У струк­турі втілюється уява керівника про бізнес, ефективність окремих структурних підрозділів та про способи управління ними.

Організаційні структури створюються насамперед для того, щоб просувати корпоративні інтереси, а не інтереси окремих груп чи працівників підприємства.

При розробці структур менеджменту використовуються наступні методи:

1. Метод аналогій, коли використовуються структури, що виправдали себе на практиці в аналогічних за умовами роботи й обсягу діяльності підприємствах, організаціях. Це найпоширеніший метод проектування структур менеджменту.

2. Експертний метод - коли до розробки структур менеджменту залучаються фахівці, що розробляють структури з урахуванням передових тенденцій у цій області на основі аналізу діяльності організації, обсягів роботи, впливу внутрішніх і зовнішніх факторів.

3. Метод організаційного моделювання - це розробка графічних (іноді математичних) описів розподілу повноважень і відповідальності.

Послідовність дій по проектуванню структур менеджменту наступна:

1. Спочатку здійснюється розподіл організації по горизонталі на широкі блоки, що відповідають найважливішим напрямкам діяльності по реалізації стратегії. Визначається, які види діяльності виконуються лінійними підрозділами, а які - функціональними.

2. Встановлюється обсяг діяльності по різних функціях управління і співвідношення повноважень різних посад, при цьому формуються відділи по реалізації функцій управління.

3. На останній стадії визначаються посадові обов'язки конкретних виконавців.

Ефективність функціонуючих організаційних структур менеджменту визначається насамперед тим, наскільки при їх формуванні враховані чинники, впливають на об’єкт і орган управління. До таких чинників відносяться:

• дотримання оптимального поєднання централізованого керівництва і самоврядування на місцях;

• максимальне скорочення шляху проходження інформації від вищого керівництва до безпосереднього виконавця;

• створення механізму швидкого реагування організації на зміни у виробництві і попиті на продукцію і послуги;

• надання повноважень щодо вирішення питань у кожному конкретному випадку тому підрозділу, який є найбільш фаховим з даного питання;

• чітке визначення функцій, обов’язків та прав кожної складової проектованої структури;

• адаптація системи в цілому до зовнішнього середовища.

При цьому діюча організаційна структура не може бути завжди постійною. Успішно працюючі підприємства ресторанно­го господарства регулярно оцінюють адекватність своїх оргструктур до внутрішніх і зовнішніх умов і в разі потреби змінюють чи реструк­турують їх.

Необхідність реструктуризації діючих та створення нових органі­заційних структур зумовлюється як реформуванням власності, змі­ною організаційно-правових форм господарювання, так і виникнен­ням негативних явищ в економіці, пов'язаних з неплатоспромож­ністю підприємств. Реструктуризація означає послідовне впровад­ження комплексу організаційно-економічних, правових, інформа­ційних, технічних заходів, спрямованих на удосконалення структури.

Удосконалювання організаційних структур менеджменту в діловому світі відбувається постійно і це одна з головних характеристик менеджерської діяльності кожної організації. Головними важелями змін є науково-технічний прогрес і конкуренція.

В останні десятиліття, у зв'язку зі зростанням інтеграції, організаційні структури у фірмах і корпораціях стали нестійкими і недовговічними. У середньому фірми США, Західної Європи, індустріальних країн Сходу змінюють управлінські структури кожні 3-5 років.

Напрямки удосконалення структур менеджменту можуть бути різноманітні, але найбільш часто зустрічаються наступні:

1. Удосконалення структур за рахунок внутрішніх спрощень, коли здійснюється скорочення кількості рівнів управління, зменшується кількість дивізіональних підрозділів, заміняються складні структури більш простими тощо.

2. Створення конгломератів. Поняття «конгломерат» означає поєднання різнорідних структур в одній організації. В одній фірмі можуть бути різні організаційні структури - в одному підрозділі дивізіональна, в іншому - матрична чи лінійно-функціональна. Конгломерати виникають за рахунок злиття різних фірм, які приходять зі своїми структурами. При неефективній роботі будь-якої фірми її можна продати без шкоди для організації в цілому.

3. Формування структур майбутнього.

В даний час можуть створюватися структури, які засновані на інформаційній стадії розвитку суспільства. Можуть створюватися навколо великої фірми дрібні об'єднання - підприємства-модулі, як незалежні компанії. Між ними встановлюють певні зв'язки, такі підприємства створюються і ліквідуються в залежності від потреби в них.

Венчурні структури є одними із структур майбутнього. Венчур - це ризикована справа. У країнах з розвинутою економікою великі фірми створюють такі структури, якщо організується виробництво на основі ідеї.

Особливості венчурних структур:

1. ризикований бізнес, тобто підприємець вибирає зовсім новий, ніким раніш не розроблений (інноваційний) об'єкт і ризикує своїм капіталом;

2. розробка і доведення продукту до виробництва відбувається значно швидше (у два-три рази), ніж у функціональних відділах фірми;

3. венчурная фірма має більшу маневреність, швидко змінює способи, прийоми, методи роботи.

Змістовний модуль ІІІ.

Форми та методи менеджменту