МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

молоді та спорту УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки й торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра організації та управління якістю ресторанного господарства

М.М. Левченко, Л.Є. Калініна

Основи менеджменту

Курс лекцій

для студентів напряму підготовки 6.051701 «Харчові технології та інженерія» денної та заочної форм навчання

Затверджено

на засіданні кафедри

організації та управління якістю ресторанного господарства

Протокол № 21 від «22» 05. 2012 р.

Схвалено навчально-методичною

радою ДонНУЕТ

Протокол № ____ від «___» ____ 2012 р.

ДонНУЕТ

Донецьк

2012

УДК 005.12:658(076.6)

ББК 65.291.21 я 73

Л 38

Рецензент:

канд. екон. наук, доц. Антонова В.А.

Левченко, М.М.

Л 38 Основи менеджменту: курс лекцій для студ. напряму підготовки 6.051701 ден. та заоч. форм навчання / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського, каф. орг. і упр. якістю рестор. госп-ва; М.М. Левченко, Л.Є. Калініна. - Донецьк : [ДонНУЕТ], 2012. - 108 с.

В методичних розробках розглядаються теоретичні основи менеджменту, закони і закономірності основ менеджменту, розвиток теорій менеджменту, форми управління ресторанним господарством, організаційні структури управління підприємствами, функції та методи менеджменту тощо.

Курс лекцій розроблений відповідно до робочої програми з дисципліни «Основи менеджменту» і забезпечує самостійне її вивчення студентами. Рекомендується для студентів напряму підготовки 6.051701 "Харчові технології та інженерія".

УДК 005.12:658(076.6)

ББК 65.291.21 я 73

© Левченко М.М., Калініна Л.Є., 2012

© Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського, 2012

Зміст

Передмова……………………………………………………………….		5
Змістовий модуль І. Теоретичні основи менеджменту………………..		6
Тема 1. Теоретичні основи менеджменту …………………..................		6
1.1	Сутність і механізм менеджменту …………………………………...	6
1.2	Цілі, задачі та види менеджменту …………………………………...	14
1.3	Предмет і методи дисципліни «Основи менеджменту»…………….	17
Тема 2. Закони і закономірності менеджменту…………...…………….		21
2.1	Методологічні основи менеджменту ………………………………..	21
2.2	Закони і закономірності менеджменту ……………………………...	26
2.3	Принципи менеджменту ……………………………………………..	31
Тема 3. Еволюція теорій менеджменту
3.1	Формування теорій наукового менеджменту ……………………….	37
3.2	Наукові школи менеджменту 30-60 р. ХХ столітті ………………...	39
3.3	Сучасні моделі менеджменту ………………………………………..	41
Змістовний модуль ІІ. Функції і структури менеджменту…………....		43
Тема 1. Функції менеджменту…………………………………………….		43
1.1	Сутність, взаємозв’язок та характеристика функцій менеджменту.	43
1.2	Планування та прогнозування як основна функція менеджменту…	46
1.3	Функція організації і координування ……………………………….	49
1.4	Функція мотивації і характеристика теорій мотивації …………….	51
1.5	Характеристика функцій контролю і регулювання ………………...	56
1.6	Конкретні функції менеджменту …………………………………….	62
Тема 2. Організаційні структури менеджменту у ресторанному господарстві…………………………………………………………………		66
2.1	Сутність структури менеджменту, її елементи та вимоги до неї ….	66
2.2	Види організаційних структур менеджменту ……………………...	68
2.3	Проектування організаційних структур менеджменту та їх удосконалення в сучасних умовах …………………………………..	75
Змістовний модуль ІІІ. Форми та методи менеджменту ………………		78
Тема 1. Організаційні форми управління закладами ресторанного господарства ………………………………………………………………...		78
1.1	Класифікація і характеристика органів управління ресторанним господарство ………………………………………………………….	78
1.2	Асоціації та господарські товариства, їх види та структури управління ……………………………………………………………..	82
1.3	Франчайзинг як форма підприємницької діяльності ……………….	87
Тема 2. Методи менеджменту …………………………………………….		90
2.1	Загальна характеристика, класифікація і взаємозв’язок методів менеджменту …………………………………………………………	90
2.2	Економічні методи менеджменту …………………………………..	92
2.3	Організаційно-розпорядницькі методи менеджменту …………….	97
2.4	Соціально-психологічні методи менеджменту …………………….	101
Література …………………………………………………………………..		107

Передмова

Ринковий механізм господарювання передбачає конкуренцію, боротьбу за ринки в практичній діяльності підприємств. Сучасний менеджер самостійно приймає рішення з усіх питань діяльності підприємства і несе за них персональну відповідальність.

Знання основ менеджменту має важливе значення для практичної діяльності менеджерів, дозволяє ефективно здійснювати управлінську діяльність в умовах постійно мінливої економічної обстановки.

Тому майбутнім фахівцям необхідно опанувати знаннями, розробленими теорією і практикою менеджменту. Наука менеджменту, що дозволяє знайти відповіді на практичні питання потребує від сучасних керівників відповідних знань в області економіки, психології, організації виробництва, роботи з постачальниками продукції та споживачами.

Метою вивчення дисципліни «Основи менеджменту» є формування в майбутніх фахівців сучасного управлінського мислення і системи спеціальних знань в області менеджменту, придбання умінь аналізу складних процесів, що виникають на підприємствах і вироблення оптимальних управлінських рішень.

Досягненню мети викладання дисципліни і вирішенню поставлених задач сприяє структура і зміст, які представлені в навчальному посібнику згідно програми.

Вивчення дисципліни забезпечує набуття студентами:

• знань сутності менеджменту; змісту процесів менеджменту; проблем мотивації, форм і методів ефективного управління;

• вмінь правильно визначати сутність і зміст процесів менеджменту, проводити аналіз функцій, структур і методів менеджменту, що впливають на ефективність діяльності підприємства;

• навичок використання знань і умінь для організації роботи підприємств, визначення їх місії підприємств, задач, стратегії і тактики їх функціонування для практичного використання принципів мотивації, розвитку форм управління ресторанним господарством з урахуванням галузевих особливостей їх діяльності в сучасних умовах.

Структура і зміст дисципліни «Основи менеджменту» відбивають вимоги професійно-кваліфікаційної характеристики бакалавра напрямку підготовки «Харчові технології та інженерія».

Курс лекцій містить 7 тем з 3 змістових модулів.

Курс лекцій дозволить студентам глибоко засвоїти теоретичні знання, систематизувати їх, отримати практичні рекомендації для майбутньої діяльності.

Змістовий модуль І.

Теоретичні основи менеджменту

Тема 1. Теоретичні основи менеджменту

План лекції

1. Сутність і механізм менеджменту.

2. Цілі, задачі та види менеджменту.

3. Предмет і методи дисципліни «Основи менеджменту».

1. Сутність і механізм менеджменту

Сучасний мінливий світ вимагає від кожного працівника швидкої адаптації до його перемін. Спеціалісти одностайні в тому, що результативність праці великою мірою залежить від рівня розвитку менеджменту в організаціях. Причому, якщо, скажімо, рівень розвитку техніки та технологій може мати певні обмеження, викликані об'єктивними обставинами, то менеджмент має можливість розвиватися стабільно за висхідною за будь-яких з них, бо він передбачає використання людського ресурсу, який володіє необмеженими резервами щодо вдосконалення. Прогрес, досягнутий людством в другій половині минулого століття, значною мірою пов'язаний саме з розвитком менеджменту. Найкращим прикладом тут слугують економіки США, Японії, країн Європи, де були започатковані основні засади менеджменту. Сьогодні ж термін «менеджмент» отримав розповсюдження в усьому світі і практично вживається в усіх мовних культурах. Це є переконливим доказом його значущості і потреби в ньому.

Поряд із поняттям «управління» сьогодні в наш словниковий запас увійшов термін «менеджмент». І це не випадковість, а закономірність, яка обумовлена орієнтацією нашої економіки на ринкові методи господарювання, що давно вже діють у більшості розвинутих держав світу. Вивчення досвіду цих держав показує, що своїми досягненнями вони багато в чому завдячують системі управ­ління виробництвом. Очевидно, що діючі там схеми управління підприємствами, організаціями, які, власне, й привели до успіху економіки цих країн, не могли не зацікавити наших учених та практиків. Досліджуючи ці схеми з метою набуття власного досвіду, вони виявили, що обійтися без менеджменту тут немо­жливо. Це і є головною причиною того, що слово іноземного походження «менеджмент» потрапило до нашого лексикону сьогодні й, напевно, назавжди.

Нерідко нам доводиться чути, що поняття «управління» та «менеджмент» за своїм змістом тотожні, що це лише своєрідні «примхи» наших економістів у «копіюванні» Заходу привели до підміни управління менеджментом. Це ніби лише данина моді й не більше. Чи так це насправді, чи є корінні відмінності в змісті цих понять, як їх необхідно трактувати? Ось питання, на які нам треба дати відповідь.

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт із метою зміни його стану або поведінки у зв'язку зі зміною певних обставин.

Звідси випливає, що управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві, в організації, що і є об'єктами, означає змінювати їх стан шляхом зміни всіх або окремих, існуючих там, виробничих факторів, до яких відносяться матеріальні, енергетичні, фінансові, трудові, інформа­ційні ресурси тощо. Але ефективний результат будь-якого управління, навіть при використанні найбільш передових технологій, матеріалів, висококвалі­фікованих робітників, буде досягнутий лише за умови правильного, розумного, наукового керівництва всім залученим до нього персоналом, узгоджених його дій. Саме таке завдання покладається на менеджмент, що в перекладі з англійської мови означає «керівництво, завідування, вміння обходитись з чимось, вміння справлятися з роботою». Таким чином, управління - це процес ув'язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент - це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув'язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою техніч­них засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певним технологічним процесом, машиною тощо).

Менеджмент (англ. тапаgетепt - управління) - цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою реалізації поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Менеджмент - це самостійний вид професійної діяльності, на­правлений на досягнення визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів з обов'язковим застосуванням економічних методів управління.

Менеджмент - це управління в ринкових умовах, яке передба­чає:

• орієнтацію підприємства (організації, фірми) на попит та вимо­ги ринку, запити конкретних споживачів і організацію виробництва тих видів продукції, які користуються попитом;

• прагнення до підвищення ефективності виробництва і досяг­ненню оптимальних результатів з меншими витратами;

• господарська самостійність, яка забезпечує свободу прийняття рішень тим особам, які несуть відповідальність за кінцеві результати діяльності організації та їх підрозділів;

• постійне коригування цілей і задач в залежності від стану і ви­мог ринку;

• виявлення кінцевого результату діяльності організації визнача­ється на ринку в процесі обміну;

• використання сучасної інформаційної бази і обчислювальної техніки для багатоваріантних розрахунків при прийнятті оптималь­них рішень.

Термін «менеджмент» застосовується лише до управління со­ціально-економічними процесами на рівні організації (підприємства, фірми), що діє в ринкових умовах.

Менеджмент як самостійний вид професійної діяльності пе­редбачає, що менеджер незалежний від власності організації, в який він працює (може мати акції, а може працювати по контракту). Мене­джмент забезпечує зв'язок та єдність виробничого процесу і об'єднує всіх спеціалістів, які працюють під керівництвом менеджера.

На рис.1.1 показано співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент».

Рис. 1.1 - Співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент»

Термін «менеджмент» вживають не завжди обґрунто­вано, наприклад, іноді можна почути, що «на підприєм­стві звільнили увесь менеджмент», маючи на увазі керів­ників підприємства або апарат управління; що «окремий державний службовець (чиновник) є ефективним (неефек­тивним) державним менеджером». Такі висловлювання відображають нерозуміння сутності менеджменту, який фігурує лише на мікрорівні (підприємства, товариства, об'єднання тощо). На макрорівні діють державні упра­влінці, які представляють державне управління як галузь знань та вмінь. Метою роботи менеджерів є забезпечення діяльності підприємства на ринку, отримання ним при­бутків, залучення інвестицій, зменшення витрат та ін., а функції працівників державного управління спрямовані на розроблення державних програм розвитку, формуван­ня нормативно-правової та законодавчої бази, розв'язан­ня проблем соціальної сфери, формування і використання державного бюджету тощо. Вимоги до кваліфікації, умінь, знань та навичок менеджерів і державних упра­влінців суттєво різняться, що вимагає їх спеціальної під­готовки.

У зарубіжній літературі існує чимало визначень менеджменту, але всі вони об'єднані однією основою - людськими стосунками в процесі праці, організаторськими здібностями керівників, побудовою органів управління підприємствами, організаціями. Так, Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення менеджменту:

- менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками);

- менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;

- менеджмент - це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників);

- менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби й підрозділи.

Менеджмент - це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну й продуктивну групу. Саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток. Він є його результатом. Всюди, де ми вкладали економічні фактори виробництва, особливо капітал, ми не досягали розвитку. Розвиток - справа швидше людської енергії, ніж економічного багатства. Генерування людської енергії і надання їй напрямку є головним завданням, задачею менеджменту (П. Друкер).

Отже, якщо управляти можна всіма елементами виробництва, то керувати можна лише людьми, персоналом. Тому, якщо ми вживаємо термін "управління" стосовно людей, персоналу, ми повинні розуміти в такому випадку не все управління в широкому змісті цього слова, а лише менеджмент як складову частину управління, або управління у вузькому розумінні цього слова, тобто керівництво.

Звідси стає зрозуміло, чому часто в поняття «управління» та «менеджмент» укладався однаковий зміст, адже вони є синонімічними.

З наведених вище визначень менеджменту можна зробити висновок, що це поняття є багатомірним і характеризується організаційною, функціональною та особовою складовими.

Організаційна складова менеджменту - це ієрархія управління підприємством, в якій виділяються вища, середня та низова ланки.

Функціональна складова - це поточний процес виконання функцій менеджменту: планування, організації, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.

Особова складова - це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.

Усі підходи до вивчення поняття «менеджмент» зводяться до наступних узагальнень:

• менеджмент розглядається як вид діяльності людини, спрямований на досягнення мети;

• менеджмент визначається як процес, з допомогою якого професійно підготовані спеціалісти формують організації і управляють ними, займаються постановкою їх мети і розробкою способів її досягнення;

• менеджмент розглядається як ієрархічна організаційна структура, в межах якої реалізовуються функції управління;

• менеджмент розглядається як категорія людей, зайнятих управлінням.

Загальна модель системи управління базується на взаємодії двох елементів: об'єкта управління (підсистеми, якою управляють) і суб'єкта управління (підсистеми, що управляє).

Об'єкт управління (ким керують?) - це ланка, якою управляють та яка сприймає керуючий вплив з боку інших елементів системи. До об'єктів управління відносяться окремі підприємства, підрозділи, працівники підприємств, колективи тощо.

Суб'єкт управління - це ланка системи керування, яка керує (хто керує?) - це органи управління, керівники, фахівці тощо. Суб'єкт управління разом з тим виступає як об'єкт управління для вищестоящої організації. Взаємозв'язок між суб'єктом і об'єктом управління здійснюється за допомогою інформації. Механізм управління представлений на рисунку 1.2.

Рис. 1.2 - Механізм управління

А - вхідні елементи (сировина, напівфабрикати, робоча сила, устаткування, електроенергія й ін.);

Б - вплив на суб'єкт управління (накази вищестоящих організацій, інструкції, завдання тощо);

В - вихідні елементи у виді інформації вищестоящим організаціям, звітів, листів, заявок тощо;

Г - вплив на об'єкт управління (розпорядження, накази, контроль і т.п.);

Д - вихідні елементи: готова продукція, послуги й інформація про її реалізацію споживачу.

Процес управління відбувається таким чином: суб'єкт управління дає об'єкту управління завдання й одержує від нього інформацію про ступінь виконання цих завдань та стан зовнішнього середовища, що його оточує (постачальників товарів, робочої сили, споживачів тощо).

Отримана інформація обробляється підсистемою, що управляє, у результаті чого приймається рішення по окремих питаннях виробничо-господарської діяльності і передається об'єкту, яким управляють. І так відбувається безупинно. Суб'єкт управління формує і направляє командно-керуючу інформацію об'єкту, яким управляють, й одержує від нього вихідну інформацію про кількісний і якісний стан підсистеми, яка управляє (зворотний зв'язок).Однією з центральних фігур сучасного менеджменту є менеджер.

Менеджер (англ. тапаgеr - управитель) - ринково зорієнтова­ний управлінець, який активно впроваджує ефективні ідеї госпо­дарювання, нововведення та досягнення науково-технічного про­гресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своє­часно впливає на кон'юнктуру, вміло перебудовує виробничо-гос­подарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Американський економіст Генрі Мінцберг відокремив десять управлінських ролей (видів діяльності), які об'єд­нав у три групи: міжособистісні ролі (головний керівник, лідер, ланка, яка зв'язує із зовнішніми організаціями та особами); інформаційні ролі (приймач інформації (вну­трішньої та зовнішньої), розповсюджувач інформації, представник (при зовнішніх контактах організації)); ролі, пов'язані з прийняттям рішень (підприємець, який веде по­шук можливостей удосконалення організації, ліквідатор порушень у діяльності організації, розповсюджувач ресур­сів, відповідальний за переговори, які веде організація).

Кожен менеджер виконує всі ролі. Однак їх значущість визначається конкретними посадами управлінців.

Сучасний менеджер повинен володіти багатьма яко­стями, важливими для його успішного професійного функціонування, які можна звести до чотирьох основних груп.

1. Професійно-ділові: професіоналізм; здатність гене­рувати корисні ідеї, приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них; прагнення до професійного зростання; підприємливість; авторитетність; здатність до інновацій та розумного ризику; уміння здій­снювати антикризове управління тощо.

2. Адміністративно-організаційні: оперативність; умін­ня здійснювати стратегічний і тактичний контроль; уміння залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяль­ності; уміння розробляти довгострокові програми й органі­зовувати їх реалізацію; здатність стимулювати ініціативу; послідовність у своїх діях; уміння доводити справу до кін­ця; внутрішній контроль; уміння фор­мувати єдину команду, використовувати знання підлеглих; усвідомлення меж своєї влади; здатність делегувати повно­важення; уміння організовувати час тощо.

3. Соціально-психологічні: психологічна компетент­ність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керу­вати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан; колегіальність; толерантність; оптимізм; екстравертність (спрямованість зусиль, енергії на зовнішній світ); уміння керувати конфліктами, чітко висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі, ство­рювати психологічний комфорт; емоційна стійкість та стресостійкість; почуття гумору; уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.

4. Моральні: патріотизм; національна свідомість; дер­жавницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов'язку; громадянська позиція; готов­ність допомагати людям; чесність; повага до гідності лю­дей тощо.

Окрім менеджера, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє ще одна ключова фігура - підпри­ємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним меха­нізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпе­чення економічного зростання, відтворення капіталу, за­безпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.

Підприємець - людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення ново­го; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отри­мує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває влас­ну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (власних та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

Кардинальна відмінність між підприємцем і менедже­ром полягає в тому, що підприємець генерує ідею, реалізовує її за власні, за­лучені або позичені кошти та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією. Відмінності між менеджером і підприємцем відображені у табл. 2.1.

Ролі менеджера і підприємця певною мірою можуть збігатися. Так, підприємець, який започаткував нове під­приємство, може його очолити, тобто стати менеджером. А менеджер може відкрити власну справу й стати підприєм­цем. Однак збіг ролей менеджера і підприємця тимчасо­вий, оскільки через певний час функції працівників кон­кретизуються, і вони займуть відповідні позиції в організації. Тривале поєднання ролей «підприємець - мене­джер» можливе лише на невеликих підприємствах.

Таблиця 2.1 – Характеристика менеджера і підприємця

Ознаки	Характерні особливості
	Менеджер	Підприємець
1	2	3
1.Формальний статус	Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності	Започатковує певну справу, відкри-ває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені кошти та інші ресурси
2. Виробничо-господарська орієнтація	Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефектив-ності наявних у його розпорядженні ресурсів	Зорієнтований на пошук нових можливостей
3. Здійснення задуманого	Приймає рішення та забезпечує його виконання	Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилася нежиттєздатною
4. Залучення ресурсів	Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підроз-ділів, тому зацікавлений у їх нагромадженні	Залучає ресурси для досягнення визначеної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо
Продовження таблиці 2.1
1	2	3
5. Матеріальні інтереси	Отримує за свою роботу заробітну плату	Є власником або розпорядником ресурсів і майна організації, бере участь у прибутках, отримує дивіденди
6. Ставлення до побудови організації	Використовує організаційну структуру управління, яка склалась, і має ієрархічну природу	Надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які опираються на неформальні зв'язки

Рівні управління. Об'єктивна різноманітність процесів управління зумо­влює поділ управлінської праці на горизонтальний (приз­начення конкретних менеджерів для управління підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи) види відповідно до їх спрямування.

Наслідком вертикального поділу є створення рівнів управління. Американський соціолог Толкотт Парсонс (1902—1979) називає три рівні управління: технічний, управлінський, інституційний. Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників): керівники низової ланки (операційні управлінці), керівники середньої лан­ки, керівники вищої ланки.

Форма піраміди демонструє взаємозалеж­ність рівнів управління та чисельності управлінців. У рис. 1.3 наведено характеристику представників трьох рівнів управління та визначено їх пріоритетні функції.

Рис. 1.3 - Графічне зображення рівнів управління

На західних підприємствах розрізняють:

- топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени управління);

- мідл-менеджмент - середню ланку керівництва (керівники самостійних відділів);

- ловер-менеджмент - низову ланку керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів).

Вертикальний та горизонтальний поділ управлінської праці є передумовою формування ефективної організацій­ної структури управління. Цей процес забезпечує чітку іє­рархію, спеціалізацію управлінської праці, функціональ­ний розподіл, що сприяє зростанню ефективності системи менеджменту організації. Збільшення чи зменшення кількості рівнів управління спричинить зниження ефек­тивності менеджменту в організації.

Таблиця 2.2 - Характеристика рівнів управління

Рівні управління	Представники рівнів управління	Функції представників рівнів управління
1	2	3
Інституційний рівень	Директор, заступники директора; президент, віцепрезиденти та ін.	Забезпечують інтереси і пот-реби власників, здійснюють стратегічне і загальне керів-ництво, виробляють політику організації
Управлінський рівень	Керівники функціональних служб, організацій, керівники підрозділів та ін.	Забезпечують реалізацію полі-тики функціонування органі-зації, розробленої вищим керівництвом, відповідають за доведення деталізованих завдань до підрозділів та їх виконання
Технічний рівень	Завідувач виробництвом, начальник цеху, адміністра-тор, бригадир та ін.	Відповідають за донесення поставлених завдань до безпо-середніх виконавців та ефек-тивність їх виконання