8.4. Методика визначення економічної ефективності природоохоронних заходів у землеробстві

Ефективність природоохоронних заходів у землеробстві слід визначати через систему економічних, соціальних та еко-логічних показників.

До показників економічної ефективності відносять:

● фактичний і можливий рівень задоволення потреб насе-лення в продукції землеробства;

● приріст виробництва основних видів продукції на душу населення;

● темпи приросту національного доходу, динаміка масової частки продукції землеробства в його структурі;

● темпи зростання продуктивності праці і виробництва чис-тої продукції на середньорічного працюючого;

● структура і темпи зростання ресурсовіддачі: а) земле-віддача (виробництво продукції на 1 га сільськогосподарських угідь); б) фондовіддача (виробництво продукції на 100 крб. основних виробничих фондів); в) окупність 1 крб. виробничих витрат; г) матеріаловіддача (виробництво продукції на 100 крб. матеріальних витрат);

● коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

● загальний рівень якості продукції;

● масова частка продукції високої якості, що відповідає сві-товим стандартам, у загальній кількості виробленої продукції;

● темпи приросту виробництва продукції з розрахунку на одиницю затрат живої і уречевленої праці;

● зниження собівартості виробництва продукції;

● частка чистої продукції, виробленої за рахунок інтенсив-них факторів;

● темпи збільшення технічного рівня виробництва.

Соціальна ефективність характеризується наступними показниками:

● темпами продуктивності живої праці;

● економією живої праці;

● динамікою рівня захворювання населення (кількість про-фесійних захворювань, їх види);

● ефективністю і можливістю використання вільного часу працюючих;

● рівнем задоволення матеріальних і духовних потреб працюючих;

● динамікою показників рівня життя населення (освіта, культура, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, житло-ве і комунальне обслуговування, транспортне забезпечення);

● коефіцієнтом соціальної ефективності (відношення нор-мативних показників, що характеризують рівень окремих соці-альних послуг, до фактичних);

● структурою одержання і використання доходів населен-ня.

До показників екологічної ефективності відносять:

● коефіцієнтом екологічної ефективності (відношення фак-тичних показників екологічної ефективності земле-охоронних заходів до науково обґрунтованих нормативів);

● структурою і ефективністю капіталовкладень на відтво-рення земельних ресурсів;

● динамікою стану і якості земельних ресурсів;

● динамікою збереження окремих видів рослин і тварин по регіонах;

● динамікою показників негативного антропогенного впли-ву (забруднення, зміна ландшафту, радіоактивність та ін.);

● динамікою впровадження прогресивних технологій;

● темпами відтворення природного стану якості (рекульти-вація земель, створення заповідників тощо);

● структурою капіталовкладень і поточних витрат на зем-леохоронні заходи.

Поряд з економічною оцінкою збитків від забруднення ґрунтів у землеробстві важливим є визначення витрат для то-го, щоб запобігти їм. Ці витрати можна назвати екологічни-ми. Отже, треба планувати кошти (на вапнування, гіпсування, впровадження прогресивних технологій тощо), які б дали змогу успішно вести раціональне природокористування. Що-до охорони земель, потрібні кошти на будівництво протиеро-зійних, гідротехнічних споруд, рекультивацію та ін. До витрат на основне виробництво і реалізацію продукції обов’язково потрібно відносити затрати на охорону земельних угідь, тоб-то екологічні витрати повинні входити в собівартість продукції і окупатися доходами. Строк їх окупності настає тоді, коли су-ма ефекту від проведення заходів щодо раціонального вико-ристання земель дорівнює витратам на їх проведення.

При визначенні окупності слід враховувати, що екологічні витрати у землеробстві не тільки зменшують забруднення ґрунтів, а й підвищують ефективність виробництва продукції.

При впровадженні прогресивної технології поряд із основ-ними виробничими витратами треба зважати і на затрати, по-в’язані з природоохоронними заходами і шкодою, завданою навколишньому середовищу при застосуванні попередньої технології. Так, подача води для зрошування полів трубопро-водами більш капіталоємна, ніж простими меліоративними системами, але вона дає змогу запобігти збиткам від втрат води, засоленню ґрунтів, забрудненню водних ресурсів, по-довжити строк служби зрошувальної системи, раціональніше використовувати воду, підвищити врожайність сільськогоспо-дарських культур.

Економічну ефективність прогресивної технології можна визначити за формулою

(8.1)

де:

C_с і С_н – собівартість одиниці продукції, або прямі затрати на її виробництво відповідно до і після впровадження нової технології;

К_с і К_н – сума виробничих фондів (крб. на одиницю продук-ції) відповідно до і після впровадження нової технології;

А_рік – виробництво валової продукції у натуральних одини-цях після впровадження нової технології.

При визначенні економічної ефективності застосування хімічних засобів у землеробстві треба враховувати збитки, яких вони завдають природі, і втрати добрив внаслідок не-правильного їх зберігання. Так, через нестачу складських приміщень втрати мінеральних добрив досягають 10% від за-гальної їх кількості. Крім того, проблематичним є раціональне їх внесення. Тому використання коштів не тільки на вироб-ництво добрив, а й на раціональне їх використання, правиль-не зберігання буде більш екологічним і економічним.

Строк дії добрив установлюють залежно від ефективності використання поживних речовин у перший та наступні роки. При визначенні рентабельності від застосування гною, гноє-фосфоритних, торфогнойових компостів витрати на добрива, їх доставку і внесення розподіляють на 2 роки, а при застосу-ванні важкорозчинних форм добрив (фосфоритне борошно) – на 3-4 роки, а вапна – на 8 років. Вартість гною та його дос-тавки в поле визначають за фактичними затратами у госпо-дарстві.

Рівень господарської рентабельності добрив чи інших за-собів хімізації (відношення чистого доходу до затрат у про-центах) обчислюють за формулою:

(8.2)

де:

P – рівень господарської рентабельності, %;

В – вартість додатково одержаної продукції від застосу-вання добрив або інших засобів хімізації, крб.;

А_Д – витрати на добрива (або інші засоби хімізації) та їх доставку в господарство, крб.;

А_В – витрати на внесення добрив у ґрунт, крб.;

T – строк дії добрив або інших засобів хімізації, років;

A₃ – витрати на збирання і перевезення додаткової про-дукції, крб.

Враховуючи велике значення гною, треба раціональніше використовувати його. Проте досі при проектуванні тварин-ницьких ферм більшість господарств вибирають варіанти з мінімальними затратами на очисні споруди, переробку гною. Забруднення водоймищ стічними водами тваринницьких ферм і літніх таборів завдає великих збитків, особливо риб-ному господарству. Тому при проектуванні і будівництві тва-ринницьких ферм особливу увагу слід звертати на економію витрат і повне використання гною як добрива, а не як забруд-ника водних джерел.

Приведені витрати можна визначити за формулою

(8.3)

де:

ФВ і ФВ_пр – фондовіддача основного і природоохоронного виробництва;

ФО, ФО_пр – фондоозброєність основного і природоохорон-ного призначення;

T_екс, T_екс.пр – строк експлуатації основних фондів основного і природоохоронного призначення;

Е_в – ефект від використання відходів;

C, С_пр – поточні витрати на основне виробництво і приро-доохоронні заходи;

K, К_пр – капіталовкладення на основне виробництво і при-родоохоронні заходи;

ПС – грошова оцінка природного середовища;

У_н – збитки, яких не можна повернути на даному етапі;

Е_н, E_пр – нормативні коефіцієнти ефективності відповідно по виробництву і по природоохоронних заходах.

Виходячи з цього, ефективність виробництва

(8.4)

де:

E₁ – ефект, одержаний від основного виробництва;

E₂ – ефект від природоохоронних заходів на підприємстві, яке здійснило витрати на їх проведення;

E₃ – ефект від природоохоронних заходів, одержаний у рослинництві.

Основою раціонального землекористування в засушливих районах є зрошення, а в перезволожених – осушення зе-мель. На введення 1 га зрошуваних земель потрібно 10-12 тис. крб. капітальних вкладень, а на осушення – 5-6 тис. крб. Строк їх окупності коливається від 6 до 10 років.

Загальна економічна ефективність меліорації

(8.5)

де:

– вартість додаткової продукції, одержаної внаслідок проведення меліорації;

C – собівартість тієї ж продукції;

K – капіталовкладення на проведення меліоративних захо-дів.

Однак ці заходи можуть бути впроваджені тільки в тому разі, якщо темпи і масштаби меліоративних робіт дістали по-зитивну комплексну екологічну оцінку.

Строк окупності затрат на меліорацію T обчислюють за формулою

(8.6)

Загальна економічна ефективність біологічної меліорації

(8.7)

де:

– комплексна продукція сільськогосподарського вироб-ництва з біологічною меліорацією;

П_к – та ж продукція, вирощена без біологічної меліорації;

C – собівартість заходів щодо біологічної меліорації.

Економічну ефективність усіх землеохоронних заходів, на проведення яких потрібні капіталовкладення, визначають як ефективність меліорації, а тих, на які капіталовкладення не потрібні, – як ефективність біологічної меліорації.

У землеробстві здійснюються природоохоронні заходи, які не потребують додаткових затрат або навіть при зменшенні основних виробничих витрат дають значний ефект. Так, міні-мальний обробіток земельних угідь дає змогу відновити їх структуру, зберігати гумус, забезпечити раціональне викорис-тання поживних речовин рослинами, у 2-3 рази зменшити енергетичні затрати, підвищити врожайність і знизити собі-вартість продукції на 15-28%. У міру зменшення вільних при-датних для сільськогосподарського виробництва земель ви-никає потреба відтворення для цього непридатних земель (рекультивація).

Ціна освоєних (рекультивованих) сільськогосподарських угідь значно вища, ніж ціна, визначена по «затратних» і «рентних» методиках, але вона забезпечить облік затрат на освоєння землі і створить реальні умови для її відтворення у майбутньому. Включення в ціну землі диференціальної ренти дасть змогу поліпшити територіальне розміщення виробницт-ва, стимулюватиме ощадливе використання сільськогоспо-дарських угідь. Включення в кошторис вартості будівництва промислового підприємства ціни сільськогосподарських угідь збільшить затрати на його спорудження. Щоб цього не стало-ся, вишукуватимуться менш цінні землі для промислового бу-дівництва. Родючі землі при цьому будуть менше вилучатися із сільськогосподарського обороту, збільшуватиметься трива-лість їх експлуатації. При цьому затрати зменшуватимуться, відповідно знизиться і ціна 1 га. В результаті технічного прог-ресу збільшуватимуться рента і ціна.

Усі заходи, спрямовані на охорону та раціональне вико-ристання сільськогосподарських угідь, сприяють підвищенню їх продуктивності і економічної оцінки.

Загальний ефект від підвищення продуктивності сільсь-когосподарських угідь (або від запобігання її зниженню) виз-начають за різницею в економічній оцінці цих угідь до і після проведення природоохоронних заходів:

(8.8)

де:

O₁, O₂ – річна економічна оцінка сільськогосподарських угідь до і після здійснення заходів, крб./га;

M – площа, на яку поширюється дія природоохоронних за-ходів, га.

При відсутності економічної оцінки землі загальний ефект від підвищення продуктивності земель чи запобігання її зни-женню визначається за середньорічним приростом чистої продукції:

(8.9)

де:

ч₁, ч₂ – середньорічний розмір чистої продукції, одержаної з одиниці площі до і після проведення заходів, крб./га.

Госпрозрахунковий ефект від підвищення продуктивнос-ті сільськогосподарських угідь визначають за середньоріч-ним приростом прибутку (при зміні собівартості продукції у землекористувачів після проведення природоохоронних за-ходів):

(8.10)

де:

П₁, П₂ – середньорічна продукція з площі, на якій прово-дяться природоохоронні заходи, відповідно до і після їх проведення, в одиницях продукції;

Ц – ціна одиниці продукції, крб.;

C₁, C₂ – собівартість одиниці продукції відповідно до і після проведення природоохоронних заходів, крб.

Запитання для самоконтролю

1. Які загальні положення сфери охорони та раціонально-го використання земель?

2. Охарактеризуйте основні вимоги щодо охорони зе-мель при веденні сільського господарства.

3. Як здійснюється охорона земель у лісовому і водному господарстві?

4. Які заходи охорони земель застосовують при розмі-щенні, проектуванні та будівництві господарських об’єк-тів?

5. Охарактеризуйте еколого-економічні заходи щодо охо-рони і рекультивації порушених земель.

6. Що є метою еколого-економічного зонування земель?

7. Дайте характеристику основним принципам охорони земель від забруднення.

8. Які основні вимоги щодо охорони земель від забруднен-ня промисловими, транспортними та іншими викидами в атмосферу?

9. Охарактеризуйте вимоги щодо охорони земель від за-бруднення небезпечними речовинами і засмічення відходами людської діяльності?

10. Які землі та чому підлягають виведенню з господар-ського обороту або консервації?