8.2.4. Охорона і рекультивація порушених земель

При плануванні, проектуванні та виконанні робіт, зв’язаних з охороною і рекультивацією порушених земель, розробля-ються та здійснюються необхідні еколого-економічні заходи. Серед них:

– визначення мінімально необхідного розміру земельних ділянок, які будуть порушені, їхньої якості (бонітету) та грошо-вої оцінки;

– виконання робіт, які передбачають пошарове, відповідно до структури ґрунтового профілю, зняття і роздільне складу-вання верхнього, найбільш родючого та наступних шарів ґрунту;

– врахування статусу особливо цінних продуктивних зе-мель, а також земель, які перебувають під природно-заповід-ними, історико-культурними і курортно-рекреаційними об’єк-тами;

– виявлення та попередження можливих негативних еколо-гічних наслідків порушення земель і його впливу на екологіч-ний стан і якість земельних ресурсів на прилеглих територіях;

– виявлення та попередження можливого негативного впливу відвалів порід і ґрунтів, забруднених небезпечними речовинами, на здоров’я людини, окремі природні ресурси і довкілля в цілому.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі в результаті проведення гірничодобувних, геологорозвіду-вальних, будівельних й інших робіт, підлягають комплексній рекультивації і мають бути приведені у стан, придатний для суспільно корисного їхнього використання. Планування, про-ектування та здійснення заходів, зв’язаних з охороною і ре-культивацією земель, регулюються органами виконавчої вла-ди.

Заскладований знятий ґрунт використовується для рекуль-тивації порушених земель, а також для відновлення деградо-ваних земельних угідь, пошарового нанесення на малопро-дуктивні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву:

– на місці – після завершення робіт, зв’язаних з порушен-ням земель;

– в інших місцях, у тому числі й віддалених, де виникла не-обхідність рекультивації земель шляхом їхнього ґрунтування.

Обсяг родючої ґрунтової маси, яка підлягає використанню на місці або вивезенню в інші регіони, визначається до почат-ку робіт, зв’язаних з порушенням земель.

8.2.5. Збереження земель при проведенні землевпорядних заходів

При розробленні та реалізації схем планування територій проводиться еколого-економічне зонування земель на основі проектів, які складаються землевпорядними, містобудівними та іншими уповноваженими на те органами.

Метою такого зонування є:

– диференціація земель за цільовим призначенням для за-безпечення сталого соціально-економічного розвитку терито-рії та дотримання вимог екологічної безпеки господарської ді-яльності;

– виконання заходів щодо охорони та раціонального вико-ристання земель у межах виділених зон і відповідно до за-тверджених нормативів антропотехногенних навантажень на них;

– встановлення в межах еколого-економічних зон обме-жень у використанні земель з урахуванням їхніх ґрунтових, біоекологічних, мікрокліматичних, ландшафтних, геоморфо-логічних та інших чинників.

При виконанні заходів з контурно-меліоративної організації території, розробленні проектів створення нових та упорядку-вання існуючих землекористувань і землеволодінь, проектів внутрішньогосподарського землеустрою, встановленні меж територій з особливим режимом використання і функціону-вання, має обов’язково забезпечуватися збереження ланд-шафтів, у тому числі й агроландшафтів. Територіальна об-лаштованість землеволодінь і землекористувань повинна здійснюватися з урахуванням вимог ландшафтної естетики.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій, які становлять екологічну, історико-культурну, ку-рортно-рекреаційну, наукову та естетичну цінність, мають ста-тус земель з особливим режимом використання та функціону-вання і вони потребують комплексної охорони. На цих землях усі види господарської діяльності, які спроможні завдати не-поправної шкоди й негативно вплинути на екологічний стан земель і розташованих на них об’єктів, забороняються.