Глава 8

ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ У ЗЕМЛЕРОБСТВІ

8.1. Загальні положення сфери охорони та раціонального використання земель

Під охороною земель розуміють систему міжнародних, державних, регіональних і локальних адміністративно-госпо-дарських, економічних, нормативних, юридичних, техніко-тех-нологічних та громадсько-виховних заходів, спрямованих на забезпечення раціонального використання, збереження і від-новлення земельних ресурсів. Охороні підлягають усі землі держави незалежно від їхнього цільового призначення, фор-ми власності і видів господарської діяльності.

Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення передбачає досягнення суб’єктами землекорис-тування продуктивності землі не нижче багаторічної, яка склалася в аналогічних природно-кліматичних умовах кон-кретного регіону, без шкоди земельним ресурсам і ґрунтам та без порушення корисних властивостей агроландшафтів, їх-нього виснаження та деградації.

Відносини у сфері охорони та раціонального використання земель суб’єктами господарювання є складовою національної політики нашої держави. Сфера охорони земель, як один з найважливіших компонентів біосфери, забезпечує життєді-яльність людини, її добробут і здоров’я.

Охорона земельних ресурсів повинна забезпечувати:

– збереження ґрунтів, їхніх корисних властивостей, насам-перед, родючості, максимально можливе запобігання втрат і виснаження сільськогосподарських земель, обмеження відве-дення продуктивних земель для несільськогосподарських по-треб;

– своєчасне попередження й усунення причин, які призво-дять до деградації, забруднення та засмічення земель небез-печними відходами людської діяльності, порушення та зни-щення ґрунтів і збіднення екосистем;

– своєчасне здійснення підприємствами виробничої, гірни-чодобувної, аграрної й інших видів господарської діяльності, які зумовлюють руйнування ґрунтового покриву, втрату ним родючості та порушення екологічної рівноваги функціонуван-ня земель, а також підривають стійкість агроландшафтів то-що;

– раціональне використання і збереження земельних ре-сурсів, поліпшення корисних властивостей і санітарно-гігієніч-ного стану ґрунтів, екологічно та економічно обґрунтовані ос-воєння і меліорацію непридатних для господарського вико-ристання земель;

– своєчасне запобігання й усунення негативного впливу деградованих, забруднених і порушених земель на здоров’я людини, окремі природні ресурси та довкілля в цілому, а та-кож на економічний і соціальний розвиток держави;

– збереження цінних природних територій і об’єктів.

При здійсненні управлінської, господарської й інших видів діяльності людини, зв’язаної з охороною та раціональним ви-користанням земель, головним має бути те, щоб господарсь-ка діяльність землевласників, землекористувачів чи оренда-рів не призводила до зниження родючості ґрунтів і їхнього за-бруднення.

8.2. Охорона земель при виробничій діяльності

8.2.1. Охорона земель при веденні сільського господарства

При веденні сільськогосподарської діяльності необхідно забезпечувати всебічну охорону земель з метою їхнього ефективного та раціонального використання на основі реалі-зації комплексу заходів щодо збереження площі та продук-тивності земельних угідь, підвищення їхньої екологічної стій-кості і родючості ґрунтів. Зміна напрямів використання земель сільськогосподарського призначення допускається лише у ви-падках, передбачених Земельним кодексом України, згідно з еколого-економічним зонуванням території та обґрунтуван-ням доцільності такої зміни. При прийнятті рішень щодо від-ведення сільськогосподарських земель для несільськогоспо-дарських потреб необхідно забезпечувати пріоритет макси-мального збереження продуктивних земель. Через смужжя та незручності конфігурації земельних ділянок, які заважають ефективному їх використанню і проведенню правоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цінність території, підлягають упорядкуванню відповідно до проектів землеуст-рою.

Конструювання і виробництво сільськогосподарської техні-ки, яка використовується в землеробстві, має здійснюватися з дотриманням нормативних вимог щодо обмеження її негатив-ного впливу на ґрунти згідно з діючими державними стандар-тами і нормами.

Транспортування, застосування і зберігання пестицидів, гербіцидів, мінеральних добрив і хімічних меліорантів повинні здійснюватись з дотриманням вимог охорони ґрунтів щодо ін-тенсивності, термінів і наслідків впливу небезпечних речовин, які в них містяться, на фізико-хімічні властивості та екологіч-ний стан земельних ресурсів і ґрунтів. Заборонені, а також ті, які стали непридатними для застосування, хімічні засоби за-хисту рослин, інші агрохімікати підлягають знешкодженню (знищенню) або екологобезпечному захороненню. Гній, пос-лід, сапропель, торф, стоки тваринницьких ферм застосову-ються для підвищення родючості ґрунтів з урахуванням вміс-ту в них корисних поживних речовин і небезпечних домішок. Необхідно звести до мінімуму негативний вплив їх на еколо-гічний стан земельних ресурсів.

Землевласники та землекористувачі за рахунок власних коштів повинні виконувати заходи щодо попередження зарос-тання земель сільськогосподарського призначення бур’янами, чагарниками і дрібноліссям. Необхідно утримувати в належ-ному стані земельні ділянки, які межують із захисними лісона-садженнями, заповідниками, лісами, природними парками і чагарниками. Землевласники та землекористувачі здійсню-ють заходи щодо охорони і відтворення продуктивності зе-мель, зважаючи на фактичні агрофізико-хімічні показники якості ґрунтів. Зміна показників екологічного стану і родючості ґрунтів є підставою для обмежень щодо використання зе-мельних ресурсів, а також відшкодування шкоди, завданої землям сільськогосподарського призначення внаслідок погір-шення їхнього екологічного стану.

Захист земель сільськогосподарського та іншого цільового призначення від ерозії і деградації здійснюється на основі за-ходів, передбачених програмами і планами землевпорядни-ми, містобудівними та іншими проектами, які пройшли еколо-гічну експертизу.