6.2.3. Архітектурно-містобудівні критерії оцінки виробничих територій

Виробничі території можуть формуватися або ізольовано у виді промислових зон у складі виробничої території міста, або у виді окремих ділянок у складі селітебної, рідше ланд-шафтно-рекреаційної території.

Раціональне розміщення промислово-виробничих об’єктів має на увазі:

– раціональне розміщення місць додатка праці;

– створення санітарно-захисних зон від виробничих тери-торій до селітебних;

– прогресивний метод організації груп підприємств на ос-нові блокування, кооперування й укрупнення підсобно-вироб-ничих об’єктів і господарств, спеціалізації процесів;

– виведення (ліквідація) шкідливих виробництв;

– створення суспільних центрів на межі промислових і се-літебних зон.

Один з нормативних показників для виробничих територій – коефіцієнт використання виробничої території К_в:

(6.6)

де:

– площа території підприємств у промисловій зоні, кв. м.;

– площа території загальних споруд, допоміжних ви-робництв і господарств, кв. м.;

– площа території, яка зайнята інженерними комуніка-ціями, кв. м.;

– загальна площа території промислової зони, кв. м.

Його величина коливається в межах 40-80%.

Близький за змістом до нього нормативний показник – коефіцієнт щільності забудови виробничої території К_пл, який рекомендується СНіП П-89-80:

(6.7)

де:

– площа підприємств у огородженні або в умовних ме-жах, кв. м.;

– площа загальвузлових об’єктів у огородженні або в умовних межах, кв. м.;

– площа промислової зони у встановлених межах, кв. м.;

– сумарна площа об’єктів непромислового призначен-ня, житлової забудови, комунікацій загальноміського призначення і т.п., кв. м.

Даний коефіцієнт змінюється від 28% до 61%.

Може бути також розрахований показник інтенсивності використання земельних ресурсів промислової зони К_п, що враховує наявність схованих резервів земель у виробничих територіях:

(6.8)

Він відрізняється від попередньої, базової формули кори-гувальним коефіцієнтом n:

(6.9)

де:

– коефіцієнт існуючої, фактичної щільності забудови i-гo підприємства в огородженні або в умовних грани-цях;

– нормативний коефіцієнт мінімальної щільності забу-дови i-гo підприємства (з врахуванням його галузевої приналежності).

6.2.4. Структурні критерії оцінки стану міських земель

з погляду архітектурно-містобудівного аспекту

Структурні критерії характеризують раціональне співвідно-шення площ міських земель, зайнятих під ті чи інші функції. Розраховуються на основі розходжень у землеємності різно-манітних видів міського будівництва; виражаються в опти-мальному балансі окремих функціональних зон усередині міських територій (табл. 38).

Таблиця 38

Баланс рекомендованих площ

для окремих містобудівних зон на міських територіях

Територія міста	Містобудівні зони	Частка у загальній площі,%
Селітебна	Житлова забудова (житлові райони та мікрорайони)	57–38
	Ділянки суспільних установ (крім мікрорайонного значення)	13–18
	Зелені насадження загального ко-ристування	12–24
	Шляхи внутрішнього міського спо-лучення (вулиці, площі, проїзди то-що)	18–20
Виробнича	Окремі промислові та комунальні об’єкти	60–80
	Шляхи внутрішнього міського спо-лучення (вулиці, площі, проїзди то-що)	5–8
	Ділянки суспільних установ та від-починку	2–5
	Інші землі	33–7

При містобудівництві рекомендується також дотримувати-ся оптимальної частки відкритих просторів на рівні 30-35% від площи міста. До 60% від відкритих просторів слід займати у великих містах зеленими насадженнями.

Крім традиційних негативних факторів у великому місті не-гативний вплив на комфортність проживання може чинити ві-зуальне середовище. Залежність якості проживання на місь-ких землях від характеру візуального середовища досліджує новий науковий напрямок – відеоекологія. Агресивне середо-вище, яке ми бачимо, у місті є фактором ризику. Воно утво-рюється агресивними полями – такими полями, які ми бачи-мо, і на яких зосереджена велика кількість однорідних еле-ментів. Таке середовище створюють багатоповерхові будин-ки з великою кількістю вікон на стіні; стіни, облицьовані ка-хельною плиткою; двері, оббиті вагонкою; усілякі ґрати, сітки, дирчаті плити і т.п. Часто у міських умовах наявність одного агресивного візуального поля посилюється наявністю іншого. Крім агресивних полів, негативно впливає на роботу фунда-ментальних механізмів зору і наявність гомогенних візуаль-них полів – поверхонь, на яких зорові елементи або відсутні, або кількість їх мінімальна (глухі огорожі, монолітне скло, па-нелі великих розмірів). Є підстави вважати, що зростання кількості психічних захворювань у городян і їхньої агресив-ності у значній мірі викликано, крім інших причин, протипри-родним візуальним середовищем.

Тому як самостійний негативний процес деградації можна виділити деградацію (“забруднення”) візуального середови-ща міста. Це збільшення частки агресивних та гомогенних полів, які ми бачимо, у складі візуального середовища міста. Суворих кількісних критеріїв для оцінки даного процесу поки ще немає. Як приблизну можна рекомендувати для експерт-ної оцінки забруднення міського візуального середовища таку шкалу (табл. 39).

Таблиця 39