Оціночна шкала небезпеки забруднення сніжного покрову на міських землях хімічними речовинами

Величина СПК (Zс)	Рівень забруднення	Категорія забруднення	Оцінка екологічної ситуації
1	2	3	4
<=64	Мінімальний (низький)	Допустима	Відносно задовільна

Закінчення табл. 23

1	2	3	4
64-128	Середній	Помірно небезпечна	Напружена, критична
128-512	Сильний (високий)	Небезпечна	Кризисна
512	Максимальний	Надзвичайно небезпечна	Катастрофічна

Z_c – пасивний показник забруднення земель. Забруднення ґрунтів – показник досить консервативний, стійкий, що харак-теризує багаторічний підсумок процесу хімічного забруднен-ня; забруднення сніжного покрову – більш лабільний показ-ник, що характеризує сезонне забруднення земель.

Активний показник, що характеризує інтенсивність проце-су забруднення міських земель – сумарний показник наван-таження забруднюючих речовин Z_P:

(5.2)

де:

– показник навантаження і-ї забруднюючої речовини щодо фона;

;

– фактичне чи фонове навантаження забруднюючої ре-човини, яка випадає, (у тому числі пилова) на одиницю площі, кг/кв.м/добу;

– номер забруднюючої речовини (i = l ,…, п);

– кількість забруднюючих речовин.

За величиною фактичного навантаження виділяють нас-тупні рівні забруднення міських земель (табл. 24).

Таблиця 24

Оціночна шкала інтенсивності забруднення міських земель хімічними речовинами

Величина Рфакт, кг/кв.м/добу	Інтенсивність забруднення
<=200	Низька
200-450	Середня
450-800	Висока
800	Дуже висока

Кількість забруднюючих речовин, що приходиться в рік на тисячу міських жителів, показує коефіцієнт емісійного наван-таження Е:

(5.3)

де:

– фактичне навантаження забруднюючих речовин, що випадають, на територію міста за рік, тис. т/рік;

– число жителів у місті.

За величиною показника Е землі міст поділяються на п’ять груп:

● <0.1 – землі міст із малорозвиненою промисловістю (чи ідеальним архітектурно-планувальним рішенням);

● <0.3 – землі міст із розвинутою машинобудівною промис-ловістю;

● 0.3-1 – землі міст із розвинутою нафтовою і хімічною про-мисловістю;

● 1-2 – землі міст із розвинутою металургією;

● >2 – землі унікальних центрів промислових агломерацій.

Ступінь стійкості ґрунтів до хімічних забруднень характери-зується такими показниками: гумусний склад ґрунту, кислот-но-основні властивості, окислювально–відновлювані власти-вості, катіонно-обмінні властивості, біологічна активність, рі-вень ґрунтових вод, частка речовин, що знаходяться в розчи-неному стані (рис. 12, 13).

Геохімічне регулярне вивчення ґрунтів у місті дозволяє от-римати просторову структуру забруднення селітебних терито-рій та виявити ділянки, життя на яких є рискованим для здо-ров’я населення.

Рис. 12. Розподіл ґрунтів за ступенем стійкості до хімічних речовин

Рис. 13. Показники зміни ґрунтів під впливом хімічних речовин

Негативний вплив на стан ґрунтів у місті виникає при за-стосуванні солей для боротьби з ожеледицею у зимовий пері-од та витоки багато мінералізованих технологічних розчинів. Це призводить до збільшення кількості фітотоксичних сполук у складі ґрунтів. Звісно, що хлориди натрію та кальцію руйнів-но впливають на ґрунтові колоїди та викликають при певних концентраціях загибель рослин. У талої снігової воді великого промислового міста може міститься хлор-іону в 150 разів більше, ніж у природній річковій воді.

Аналогічні наслідки може мати використання стічних вод з високим солевмістом для поливу зелених насаджень. Тому гранична величина мінералізації води, яка використовується для поливу, не повинна перевищувати 2-3 г/дм³, а концентра-ція бікарбонату натрію у воді – 2,5 мг х екв/дм³.

Для запобігання осолонцювання ґрунтів необхідно підтри-мувати оптимальне співвідношення катіонів у складі солевого комплексу. Критерієм є показник SAR, який розраховують за формулою Річардсона:

(5.4)

де:

Гранично допустима величина SAR складає 10 при мінера-лізації вод до 1 г/дм³ і знижується при підвищенні мінераліза-ції до 3 г/дм³.

У результаті ведення моніторингу негативних процесів можна зробити певні висновки. Повторні обстеження однієї і тієї ж території при картографуванні забруднення ґрунтів здійснюються, через достатню інерційність цього процесу, з відносно низькою періодичністю – раз у п’ять-десять років. Результати показують, що відбулися зміни рівня техногенного тиску на різних ділянках міста, що землі тих чи інших частин міста більш стабільні по відношенню до забруднення; відзна-чено зростання забруднення в окремих частинах місця; на значній частині тих чи інших територій проявилася здатність ґрунтів не тільки акумулювати забруднюючі речовини, але і частково самоочищатися тощо. Як приклад можна зазначити, що в результаті моніторингу земель виявилося, що значне зниження викидів промисловими підприємствами у першій половині 1990-х років обумовлено не стільки зміною техноло-гій виробництва, скільки його загальним спадом. Таким чи-ном, взаємозв’язок між екологічним станом міського середо-вища і положенням справ в економіці на прикладі забруднен-ня виявляється досить чітко.

Ділянки території міста, на яких хімічне забруднення висо-ких рівнів може призвести до найбільш негативних наслідків, оконтурюються і виділяються штриховою як ареали підвище-ної небезпеки. Це здійснюється шляхом супряженого аналізу двох карт – забруднення і функціонального зонування міських земель – при їхньому накладанні одна на одну. На основі ди-ференційованої оцінки окремих аспектів стану земель з ура-хуванням їхнього цільового призначення можна зазначити, що землі різного цільового призначення мають неоднакову реакцію відгуку на один й той же фактичний рівень негативно-го впливу.

Оціночну шкалу небезпеки забруднення за СПК аномаль-них хімічних елементів у ґрунті, яка наведена у табл. 22 реко-мендується застосовувати в незмінному вигляді для оцінки забруднення селітебних територій міста.

Очевидно, що для виробничих територій дана шкала буде дуже строгою, тому що до цієї категорії земель існують інші вимоги. Для територій ландшафтно-рекреаційних, що відріз-няються високими вимогами до свого екологічного стану, да-на шкала недостатньо жорстка.

У загальному вигляді корегування шкали з урахуванням ці-льового призначення земель можна здійснити, зсунувши кіль-кісні характеристики рівня забруднення для земель виробни-чих територій на одну градацію вверх, а для земель ланд-шафтно-рекреаційних територій – на одну градацію вниз (табл. 25). Більш строгий облік цільового призначення міських земель при диференційованій оцінці їхнього забруднення можна здійснити за спеціальною методикою, використовуючи класиікацію земель.

Таблиця 25