Глава 5

НЕГАТИВНІ ПРОЦЕСИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ

НА ЕКОЛОГІЧНИЙ І САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИЙ СТАН

МІСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

5.1. Загальна характеристика забруднення ґрунтів

та факторів, що впливають на екологічний

і санітарно-гігієнічний стан міських земель

Забруднення ґрунтів – це привнесення та виникнення у ґрунті нових, нехарактерних для нього фізичних, хімічних чи біологічних агентів або перевищення природного середньо-го багаторічного рівня (у межах його крайніх коливань) кон-центрації перерахованих агентів за певний інтервал часу.

Основними забруднювачами ґрунтів є: забруднюючі речо-вини, що осідають з повітря (тобто первинним є атмосферне повітря); надлишкова кількість мінеральних та органічних добрив, пестицидів та інших хімічних речовин (наприклад, де-фоліантів), що вносяться для обробки ґрунтів; речовини, які вміщуються у воді для поливу; речовини, що поступають у процесі діяльності транспортних засобів (паливно-мастильні матеріали, не передбачувані проливи, розлиття або втрати матеріалів у результаті роботи машин, транспортних засобів, а також втрати через неправильне збереження на складах та сховищах, у тому числі в результаті аварій); виробничі та по-бутові відходи.

Забруднення ґрунтів змінює перебіг процесу ґрунтоутво-рення (гальмує його), різко знижує продуктивність ґрунтів, ви-кликає накопичення забруднювачів у рослинах, з яких вони частіше надходять в організм людини прямо або посередньо (через рослинні та тваринні продукти). Ще одним наслідком забруднення ґрунтів є послаблення процесів самоочищення ґрунтів від хвороботворних організмів, які є джерелами небез-печних хвороб.

Для України серйозною проблемою залишається радіацій-не забруднення ґрунтів у результаті Чорнобильської аварії. Загальна площа радіоактивного забруднення ґрунтів (радіо-активним цезієм Cs-137) становить 8,4 млн. Га сільськогоспо-дарських угідь, більша частина яких знаходиться у Житомир-ській області (70%) і в південних районах Київської області (15%). Останні забруднені ділянки розташовані у вигляді “плям” на території Ровенської, Волинської, Чернігівської, Він-ницької, Черкаської і Тернопільської областей.

Таким чином, на території міст ґрунти зазнають механічне, хімічне та біологічне забруднення.

Механічне забруднення – це засмічення ґрунтів будівель-ним сміттям, битим склом, керамікою та іншими інертними відходами. Це негативно впливає на механічні властивості ґрунтів.

Хімічне забруднення ґрунтів пов’язане з проникненням у них речовин, які змінюють природну концентрацію хімічних елементів до рівня, який перевищує гранично допустиму нор-му (ГДК – грагнично допустима концентрація), наслідком цьо-го є зміна фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Цей вид їх-нього забруднення є найбільш розповсюдженим, довготрива-лим та небезпечним.

Біологічне забруднення пов’язане з внесенням у ґрунтове середовище та розмноженням у ньому небезпечних для лю-дини організмів. Бактеріологічні, гельмінтологічні та ентомо-логічні показники стану ґрунтів міських територій визначають рівень їхньої епідеміологічної небезпеки. Ці види забруднення підлягають контролю перш за все на території селітебних та рекреаційних зон.

Екологічний і санітарно-гігієнічний стан міських зе-мель показує ступінь змін, урбанізованості навколишнього природного середовища і його придатності для людської жит-тєдіяльності. Оцінка цих аспектів стану земель характеризує його відповідність вимогам, які висуваються до нормально функціонуючого навколишнього природного середовища, яке не впливає негативно на здоров’я людини. Як критерії оцінки екологічного і санітарно-гігієнічного стану міських земель приймаються різноманітні нормативи (ГДК – гранично припус-тима концентрація, ОДК – орієнтовно припустима концентра-ція, ОБРВ – орієнтовно безпечний рівень впливу, ДУ – при-пустимий рівень вмісту токсиканта). Можлива і бальна оцінка для окремих аспектів.

На екологічний і санітарно-гігієнічний стан земель у місті впливають у різному ступені практично всі види людської ді-яльності. До екологічно небезпечних видів господарської ді-яльності в місті, у першу чергу, відносять:

● атомну промисловість;

● енергетику;

● чорну і кольорову металургію;

● хімічну і нафтохімічну промисловість і розміщення скла-дів для збереження її продуктів;

● видобуток і транспорт корисних копалин, у тому числі нафти і газу;

● целюлозно-паперове виробництво;

● виробництво, складування, утилізацію і поховання ток-сичних і отрутних відходів, боєприпасів, вибухових речовин і ракетного палива;

● будівництво автотрас і залізниць далекого сполучення, аеропортів;

● розміщення великих сільськогосподарських об’єктів;

● розміщення великих водогосподарчих об’єктів;

● вирубку лісів на великих площах.

Більшість екологічно небезпечних видів діяльності негатив-но впливає безпосередньо на стан міських ґрунтів (табл. 18).

Важливий розділ оцінки санітарно-гігієнічного стану земель – санітарний стан ґрунтів. Це сукупність фізико-хімічних, хі-мічних і біологічних властивостей, що визначають вплив чи потенційний вплив ґрунту на здоров’я людини. Його моніто-ринг і оцінка здійснюється за допомогою комплексу показни-ків санітарного стану ґрунтів, що включає санітарно-хімічні, санітарно-бактеріологічні, санітарно-гельмінтологічні і сані-тарно-ентомологічні дані.

Для поліпшення санітарного стану міських земель здійсню-ють санітарну охорону ґрунтів. Це система законодавчих, ор-ганізаційних і санітарно-технічних заходів, спрямованих на попередження забруднення ґрунтів промисловими, сільсько-господарськими і побутовими викидами і відходами, а також шкідливими речовинами, які застосовуються в практиці місто-будування цілеспрямовано.