Шкала оцінки процесу підтоплення міських земель

Рівень ґрунтових вод, м	Ступінь підтоплення
>=3,1	Допустиме
2,1-3,0	Слабке
1,1-2,0	Небезпечне
<=1,0	Надзвичайне

Під впливом інтенсивного водовідбору підземних вод від-бувається регіональне зниження рівня підземних вод, зміна гідрогеологічних умов. Згодом можливе осідання земної по-верхні, розвиток зсувів, а при наявності карстующихся порід – прояв карстово-суфозіонних процесів. Цей процес підсилює і прояв ерозії. Одночасно під впливом інженерно-господарсь-кої діяльності підвищується рівень ґрунтових вод, при цьому на ділянках, складених водотривкими породами, відбувається підтоплення території, змінюється хімічний склад підземних і поверхневих вод, збільшується їхня агресивність. У результа-ті піддаються корозії і наступній деформації комунікації і фун-даменти. Тому ділянки території міста, на яких підтоплення високих ступенів може призвести до найбільш серйозних не-гативних наслідків, обводяться контуром і виділяються штри-хуванням як ареали підвищеної небезпеки. Це здійснюється шляхом аналізу двох карт – підтоплення і функціонального зонування міських земель – при їхньому накладенні один на одного.

Будь-яке освоєння територій веде до формування природ-но-техногенних ґрунтових вод, що викликають господарсько-побутове забруднення рекреаційних зон. У тому випадку, коли рекреаційні й архітектурно-історичні об’єкти знаходяться по-близу промислових підприємств із водоємним виробництвом, виникає можливість впливу агресивних вод на бетон, ґрунти, метал, що веде до корозії будинків і підземних комунікацій. Підтоплення територій, на яких розташовані архітектурно-іс-торичні ансамблі, сприяє їхній деформації, тим самим пору-шуючи статус даної категорії земель.

Подальший розвиток міста може викликати активізацію процесу підтоплення в промислових зонах, а також у районах перспективної забудови.

4.5. Загальна характеристика зсувних й ерозійних процесів

Зсувні й ерозійні процеси призводять до деформації і руйнування будинків і споруджень, що знаходяться в ареалах їхнього негативного впливу.

У залежності від причини розвитку, ці процеси відносяться до груп природних і природно-техногенних. У місті вони зви-чайно прив’язані до русел рік, річкових долин і ярово-балковій мережі.

Одним із найбільш розповсюджених небезпечних процесів на території міських агломерацій є зсуви. Зсув – це процес переміщення порід (ґрунтів) по природних або штучних схи-лах під впливом гравітації.

Тіло зсуву представляє собою масу породи, яка зсуваєть-ся, обмежену знизу поверхнею пересування. Поверхня тіла зсуву звичайно нерівна, з локальними зниженнями та одним або декількома терасовидними уступами.

По формі, об’єму, типу, швидкості руху та іншим ознакам зсуви дуже різноманітні. Об’єм зсувів може змінюватися від десятків до сотень тисяч кілометрів за годину. Крім діючих зсувів, виділяють зсуви, які замерли, рух яких впродовж три-валого часу геодезичними методами не фіксується.

Виділяють глибокі (які характеризуються площею до 1 кв. км і глибиною захоплення порід до 100 м) і дрібні, чи по-верхневі (площею до 0,002 кв. км і глибиною не більш 10 м) зсуви. Перша група з них підрозділяється на стабільні (що не зміщаються до моменту зміни ситуації) і активні (що знахо-дяться на стадії підготовки основного зсуву).

Причиною сходження зсуву є порушення рівноваги схилу. Фактори, які викликають утворення зсуву, можна розділити на природні й антропогенні.

До природних факторів відносять: послаблення міцності порід, які складають схил, унаслідок перезволоження атмо-сферними осадками, збільшення крутизни схилу внаслідок підмиву його водою, сейсмічні поштовхи.

До антропогенних факторів відносять: руйнування порід за рахунок витікання з водопроводів, підтоплення або полива території, підрізування схилів при будуванні шляхів, трубо-проводів або розробці кар’єрів, додаткове навантаження на схил унаслідок його забудови, вібраційний вплив транспорт-них засобів або вибухів.

Як правило, на території міст декілька факторів діють спільно, що призводить до підвищення частоти прояву зсув-них процесів.

Широко розповсюджені зсуви у Дніпропетровську, Чернів-цях та інших містах Західної України, а також у приморських містах України – Керчі, Маріуполі, Одесі, Очакові, Севастопо-лі, де вони сумістяться з абразійними процесами (процесами руйнування гірських порід хвилями та течією у береговий зоні моря, озера або водосховища).

Зсуви часто є постачальниками матеріалу для грязьових потоків – селів. В Україні активний прояв селів спостерігаєть-ся у Карпатах у долинах рік Дністер, Прут, Тиса, Черемош, в районах з кількістю опадів 1 000 – 1 600 мм/рік. У Криму водо-кам’яні селі з періодичністю від 20 до 7 років спостерігаються в долинах рік Альма, Бельбек, Кача.

Ерозія ґрунтів на території міст розвивається під впливом зосередженого поверхневого стоку, а іноді в результаті вито-ків з водоносних комунікацій. Найбільш інтенсивно ерозія ґрунтів відбувається при будівельних роботах унаслідок роз-пушення та вилучення ґрунтів. Інтенсивність ерозії під час бу-дівництва у 10 разів вище, ніж на землях сільськогосподарсь-кого використання. Вміст зважених частинок у водних потоках на території будівництва підвищується у десятки разів.

Процес ерозії характеризується кількістю переміщуваного за рік матеріалу, що приходиться на одиницю площі (т/кв. км/рік).

Основними методами, які застосовуються при моніторингу зсувів і ерозії, є дистанційне зондування, повторне картогра-фування, а також високоточні геодезичні виміри. Моніторинг зсувів, крім того, включає:

– високоточне нівелювання по системі ґрунтових реперів від брівки схилу до його основи;

– спрощені інструментальні спостереження по системі ма-рок і штирів за переміщенням частин тіла зсуву, які швидко зміщаються;

– інструментальні спостереження по глибинних реперах;

– геофізичні дослідження;

– бурові роботи і спостереження за режимом підземних вод;

– лабораторні дослідження властивостей порід;

– фізичне моделювання процесу.