4.2. Літогенна основа міських територій

Літосфера, яка включає материки та ложе океанів, не є су-цільною твердою оболонкою. Вона складається з ряду літо-сферних плит, які повільно, але безперервно переміщаються відносно один одного. Так, плити, межа між якими проходить уздовж Західного узбережжя США по розлому Сан-Андреас, рухаються назустріч одна одній зі швидкістю 5 см за рік, так що міста Лос-Анджелес і Сан-Франциско через 10-12 мільйо-нів років можуть стати поряд.

Межа між Євразійською, Африканською та Австралійською плитами проходить через Альпи, Кавказ, Гімалаї, включаючи у межову полосу Карпати та гірський Крим. Зони контакту між плитами характеризуються активним тектонічним режимом, тобто високою частотою землетрусів, проявом вулканічної ді-яльності, сучасними вертикальними рухами великої ампліту-ди. Це находить відображення в особливостях побуту, будів-ництва та інших видів практичної діяльності жителів міст, які розташовані в цих зонах. У середній частині плит тектонічний режим у сучасну геологічну епоху більш спокійний, так званий платформний.

Основна частина території України відноситься до струк-тур платформного типу. Їхня геологічна будова є тришаро-вою: поверхневий покрив сучасних та четвертинних відкла-день залягає на складчастій осадковій основі, яка базується на кристалічному фундаменті, який є масивною товщею маг-матичних та метаморфічних порід. Основна інженерно-будів-на діяльність у межах міських територій пов’язана з поверх-невим осадовим чохлом, але залежно від урболандшафтних умов та специфіки виробничої діяльності життєво важливу роль у формуванні умов міського середовища можуть грати і породи більш глибоко залягаючих структурних ярусів.

Всі гірські породи стосовно до будівничої діяльності можна розглядати як основу для будівництва будинків та споруд, як матеріал для будівництва та як середовище, в якому розмі-щується споруда. Горні породи, а також сучасні відкладення природного та техногенного походження, які використовують у будівельних цілях, називаються ґрунтами.

З інженерно-геологічних позицій всі гірські породи поділя-ють на два класи – скельні та нескельні. Серед нескельних порід виділяють пісчані та великоуламочні породи, взаємодія між частками яких визначається лише тертям та зачеплен-ням, і пилевато-глиністі, або зв’язані породи. Взаємодія між частками зв’язаних порід обумовлена наявністю водно-коло-їдних зв’язків. Неоднаковий характер зв’язків, який є прита-манний цим породам, визначає різницю у їхніх властивостях та поведінці у міському середовищі.

Скельні породи знаходяться частіше на значній глибині від поверхні землі і відносно рідко, у порівнянні з рихлими осадо-вими породами, є основою міських споруд. Вони є середови-щем, в якому здійснюється підземне будівництво (шахта для добування корисних копалин, тунелі метро, підземні виробіт-ки іншого призначення). Оголення таких порід у межі міста можна бачити, наприклад, у Запоріжжі, Ізюмі, Севастополі, в містах передгір’я. Характерною особливістю скельних порід є їхня монолітність, яка обумовлена міцними зв’язками між частками. Зв’язки ці носять кристалізаційний або цементацій-ний характер та визначають високу щільність, малу порис-тість та високу міцність порід як в сухому, так і у водонасиче-ному стані (табл. 9).

Таблиця 9