2.4. Земельні платежі, грошова оцінка земель та поділ земель колективної власності на земельні частки (паї)

2.4.1. Характеристика земельних платежів в Україні

Земля в природному, споконвічному стані не має вартості, оскільки дана людству природою, однак, як інші природні ре-сурси, вимагає певних витрат на освоєння. У свою чергу, ко-ристування землею дає можливість одержання прибуткового продукту. Землі різної якості вимагають різних витрат на осво-єння. Віддача від земель різної якості також неоднакова. Чим більш освоєна земля, тим більше витрачено коштів на її по-ліпшення, тим вище можливість одержання потенційного до-ходу від її раціонального використання. Освоєні землі здобу-вають вартість, величина якої залежить від кількості і якості заходів та способів щодо їх поліпшення. Ці причини визнача-ють необхідність платного порядку землекористування.

В Україні введені такі види плати (зборів) за землю:

● за використання сільськогосподарських земель для сіль-ськогосподарського виробництва;

● плата за використання земель населених пунктів;

● плата за вилучення угідь, які не відносяться до населе-них пунктів під непрофільне використання;

● орендна плата.

Плата за використання сільськогосподарських зе-мель для сільськогосподарського виробництва.

Ставка земельного податку з одного гектара сільськогоспо-дарських угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

– для пашні, сінокосів та пасовищ – 0,1;

– для багатолітніх насаджень – 0,03.

При цьому важливо розуміти такі терміни:

земельний податок – обов’язковий платіж, який утриму-ється з юридичних та фізичних осіб за використання земель-ної ділянки;

ставка податку – законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі земельної ділянки, яка обкладається податком;

грошова оцінка – капіталізований рентний доход з земель-ної ділянки (у загальному вигляді розраховується шляхом множення річного прибутку (доход за відрахуванням виробни-чих витрат) на строк капіталізації ренти – 33 роки). Розрахо-вується індивідуально в залежності від видів земель, їхньої якості, природних умов та розташування ділянок. Про поря-док величини грошової оцінки землі в Україні можна судити за даними, які наведені в табл. 4.

Таблиця 4

Грошова оцінка земель України та фрн (порівняльна)

(Данілішин та ін., 1999 р.)

Категорія земель	Площа земель, млн. га	Нормативні ціна 1 га землі в
		Україні		ФРГ
		тис. грн.	тис. дол.		тис. дол.
Сільськогосподарські угіддя (без земель населених пунктів)		6,2	3,3		20,9
в тому числі пашні:	29,930	6,8	3,6		21,6
багатолітні насадження	0,670	26,3	13,9		83,5
сінокоси, пасовища	6,750	2,8	1,1		10,8
Землі лісів	10,372	13,4	7,1		43,7
Землі населених пунктів	6,818	169,7	89,8		370,0
В тому числі: у містах та се-лищах міського типу	1,736	441,9	233,8		950,3
В сільських населених пунк-тах	5,082	88,3	46,7		196,4
Землі промисловості, транс-порту, зв’язку та іншого при-значення	2,089	16,8	8,9		54,3
Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного при-значення	0,279	26,8	14,2		109,1
Інші землі	1,035	1,3	0,7		1,2
Води (території, які знахо-дяться під поверхневими водами)	2,411	1,7	0,9		1,28

Плата за використання земель населених пунктів.

Ставка земельного податку із земель, грошова оцінка яких визначена, встановлюється в розмірі 1% від цієї грошової оцінки.

Для земельних ділянок, грошова оцінка яких не визначена, Законом встановлені середні ставки податку в залежності від розміру населеного пункту (чисельність населення). Наприк-лад, для невеликих населених пунктів вона змінюється від 1,5 коп. за 1 кв. м (для пункту в 0,2 тис. чол.) до 4,8 коп. за 1 кв. м (для пункту в 10-20 тис. чол.); про величину середньої плати для найбільш крупних населених пунктів можна судити з табл. 5.

У населених пунктах, які відносяться до категорії курорт-них, величина ставок збільшується використанням корегую-чого коефіцієнта: Південний берег Криму – 3,0; Південно-Східне узбережжя Криму – 2,5; Західне узбережжя Кри- му – 2,2; Чорноморське узбережжя Ніколаєвської, Одеської та Херсонської областей – 2,0; гірські райони Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей – 2,3; узбережжя Азовського моря – 1,5.

Таблиця 5