Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. У чому полягає установча функція парламенту України?

2. Щодо кого Верховна Рада має контрольні повно­важення і яким шляхом ці повноваження виконуються?

3. Дайте визначення поняттю “закон” і назвіть його формальні ознаки.

Тема 6.3. Конституційно-правовий статус комітетів та інших органів Верховної Ради України План

1. Комітети Верховної Ради України. Тимчасові спеціальні і тшічасові слідчі комісії Верховної Ради України.

2. Апарат Верховної Ради України.

Запитання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. Прокоментувати функції парламентських комітетів.

3. Зобразити схематично структуру та порядок діяльності апарату Верховної Ради України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Комітети Верховної Ради України. Тимча­сові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України

Комітети Верховної Ради - постійно діючі органи, які Верховна Рада створює у складі голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів. Голови комітетів, перші заступники, заступники голів комітетів, секретарі, персональний склад членів комітетів обираються Верховною Радою більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу. При цьому має бути дотримане правило, згідно з яким народний депутат може бути членом лише одного комітету.

Квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступ­ників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються на основі пропорційного представництва депутатських фракцій (пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій до фактичної чисельності народних депутатів).

Головне призначення парламентських комітетів - це здійснення законопроектної роботи, підготовка і попередній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій відповідно до Верховної Ради України (ст. 89 Конституції України).

Функції парламентських комітетів визначено у Законі України “Про комітети Верховної Ради України” від 04.12.95 (ст. 5), а саме:

1. законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою України, попередній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених іншими суб’єктами законодавчої ініціативи, доопрацювання та редагу­вання за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних читаннях, визначення завдань щодо розробки законопроектів чи їх структурних частин, узагаль­нення зауважень і пропозицій, що надійшли внаслідок їх всенародного обговорення;

2. збір, вивчення, дослідження інформації і питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, у тому числі на засіданнях Верховної Ради України;

3. здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів Конституції законам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

4. вивчення доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції комітетів, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради України;

5. участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету у частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів;

6. попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів перспективних програм економічного і соціально-культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань, що розглядаються Верховною Радою України;

7. попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України, заслуховування та підготовка для розгляду Верховною Радою України відповідних висновків щодо цих кандидатур;

8. обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких, відповідно до чинного законодавства України, погоджується з комітетами, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб.

2. Тимчасові спеціальні комісії утворюються Верховною Радою України на правах головного комітету для підготовки і попереднього розгляду, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради. Пропозиції щодо кількісного та персонального складу тимчасової спеціальної комісії подаються депутатськими фракціями. У складі тимчасової спеціальної комісії може бути представлено не менш як по одному народному депутату від кожної депутатської фракції. Якщо депутатська фракція не запропонувала представників для роботи у тимчасовій спеціальній комісії, то комісія створюється без участі представників цієї депутатської фракції.

Тимчасова спеціальна комісія утворюється на визначений Верховною Радою термін. У визначений термін, але не пізніш як через шість місяців з дня її утворення, тимчасова спеціальна комісія подає до Верховної Ради письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені народними депутатами - членами цієї комісії - відповідні проекти актів Верховної Ради та інші матеріали, які надаються народним депутатам. Після обговорення результатів роботи тимчасової спеціальної комісії у відповідних комітетах та на пленарному засіданні Верховна Рада приймає рішення щодо завершення роботи такої комісії або

24

доручає їй продовжити роботу і визначає для цього термін її діяльності.

2. Тимчасові слідчі комісії утворюються Верховною Радою України у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України, для утворення спеціальних тимчасових комісій, для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, за умови, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради.

Водночас Регламент Верховної Ради України передбачає додаткові вимоги щодо формування персонального складу тимчасової слідчої комісії. Так, до її складу не може входити народний депутат, який:

1. є родичем або свояком посадової, службової особи, яка працює у державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, чи особи, яка входить до керівного органу об’єднання громадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією, або посадової, службової особи, щодо якої повинно проводитися зазначене розслідування;

2. має самостійні або через членів сім’ї майнові цивіль- но-правові інтереси у державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, об’єднанні громадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією;

3. був або є учасником судового процесу, в якому учасником були або є державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, їх поса­дові, службові особи, а також об’єднання громадян, окремі громадяни, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією;

4. до набуття повноважень народного депутата брав участь у ревізії, аудиторській чи іншій перевірці, результати якої стали підставою для створення тимчасової слідчої комісії.

Народний депутат, кандидатура якого запропонована депутатською фракцією до складу тимчасової слідчої комісії, зобов’язаний повідомити Верховну Раду про неможливість

25

брати участь у роботі тимчасової слідчої комісії за наявності зазначених вище підстав.

Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає у письмовому звіті, який згідно з Регламентом Верховної Ради України повинен містити висновки і пропозиції про:

1. факти й обставини, що стали підставами для проведення розслідування;

2. відомості чи обставини, встановлені тимчасовою слідчою комісією, і докази, якими це підтверджується;

3. відомості чи обставини, що не підтвердилися;

4. факти й обставини, які не були перевірені, і причини

цього.

У пропозиціях, підготовлених за наслідками роботи тимчасової слідчої комісії, зазначається, яким чином мають бути використані висновки тимчасової слідчої комісії у разі прийнят­тя Верховною Радою рішення щодо них. Пропозиції тимчасової слідчої комісії викладаються у проекті постанови чи іншого акта Верховної Ради і вносяться на розгляд Верховної Ради народ­ними депутатами - членами тимчасової слідчої комісії.

За результатами розгляду висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада може прийняти такі рішення:

1. взяти до відома висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії;

2. припинити повноваження тимчасової слідчої комісії;

3. продовжити роботу тимчасової слідчої комісії на визначений Верховною Радою строк, але не більше одного року з дня її утворення.

При розгляді висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада у разі необхідності також вирішує питання щодо:

1. направлення матеріалів тимчасової слідчої комісії до Генеральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування;

2. направлення висновків тимчасової слідчої комісії

26

Президентові України, Прем’єр-міністру України;

3. направлення висновків тимчасової слідчої комісії для реагування відповідному державному органу, органу місцевого самоврядування чи посадовій особі згідно із законом;

4. публікації висновків тимчасової слідчої комісії у газеті “Голос України”.

Висновки і пропозиції тимчасових спеціальних слідчих комісій згідно з Конституцією України (ч. 4 ст. 89) не є вирішальними для слідства і суду.

Питання 2. Апарат Верховної Ради України

Під апаратом Верховної Ради України розуміють її внутрішній допоміжний орган, який складається з посадових, службових осіб та технічного персоналу і здійснює функції організаційного, правового, інформаційного, соціально-побуто­вого, аналітичного, матеріально-технічного та іншого забезпе­чення діяльності парламенту⁷, його структурних підрозділів і народних депутатів. Співробітники парламентського апарату жодних державновладних рішень від імені парламенту чи його структурних підрозділів не приймають, а лише забезпечують розробку проектів таких рішень, їх підготовку і виконання.

Апарат Верховної Ради України не має статусу самостійного органу державної влади, а є лише необхідною допоміжною структурою, яка забезпечує функціонування парламенту як єдиного органу законодавчої влади. Саме таке призначення парламентського апарату закріплене Регламентом Верховної Ради України. За визначенням українського державознавця О.І. Ющика, допоміжна роль апарату Верховної Ради України при відсутності у нього статусу самостійного державного органу означає, що “він не може функціонувати відокремлено від Верховної Ради України, в автономному режимі, а утворює разом з останньою специфічну цілісність, а саме парламент як державну установу”.

Правову основу діяльності апарату Верховної Ради України складають нормативні акти, прийняті парламентом, Головою Верховної Ради України, а також Керівником апарату.

27

Переважна більшість з них є підзаконними, що цілком відповідає політико-правовій практиці багатьох зарубіжних держав. Зокрема, усі підрозділи апарату Верховної Ради України функціонують у статусі юридичних осіб на основі положень про них, які затверджуються Головою Верховної Ради України за поданням Керівника апарат}'. Крім зазначених положень, правову основу діяльності апарату Верховної Ради України складають:

• Регламент Верховної Ради України від 27.07.94;

• Постанова Верховної Ради України “Про структуру апарату Верховної Ради України” від 20.04.2000 № 1678-ІІІ;

• Положення про Апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31.05.2000 №459;

• Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.99 № 2288 “Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів” (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 2334 від 20.12.99, № 2338 від 21.12.99, № 2358 від 22.12.99);

• Постанова Верховної Ради України “Про газету Верхов­ної Ради України “Голос України” від 02.06.99 № 708-Х1У;

• Постанова Верховної Ради України від 06.03.96 № 82/95-ВР “Про Статут редакції журналу Верховної Ради України “Віче” (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України № 491-ХІУ від 17.03.99);

• Інструкція з діловодства в апараті Верховної Ради України, затверджена розпорядженням Керівника апарату Верховної Ради України № 169 від 19.02.98.

Апарат Верховної Ради України має:

• Керівництво Апарату Верховної Ради України;

• Секретаріат Голови Верховної Ради України;

• Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України;

• Секретаріат Заступника Г олови Верховної Ради України;

• Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України;

• Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України;

• Головне управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України;

• Головне організаційне управління Апарату Верховної Ради України;

• Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України;

• Прес-служба Апарату Верховної Ради України;

• Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України;

• Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків Апарату Верховної Ради України;

• Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України;

• Управління кадрів Апарату Верховної Ради України;

• Відділ зв’язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України;

• Відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України;

• Відділ контролю Апарату Верховної Ради України;

• Управління справами Апарату Верховної Ради України;

• Інститут законодавства Верховної Ради України.

На апарат Верховної Ради України також покладаються істотні завдання у сфері організаційного забезпечення роботи парламенту:

• організаційне забезпечення реалізації Верховною Радою України своїх конституційних повноважень;

• реєстрація законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України суб’єктами права законодавчої

29

іінііі.іі шиї, ведення бази даних та контроль за їх проходженням у комі гетах і комісіях Верховної Ради України;

• підготовка за пропозиціями суб’єктів прана законодавчої ініціативи та комітетів і комісій Верховної Ради України проектів зведених перспективних і поточних план і н законотворчої роботи Верховної Ради України, проектів порядку денного сесії та розкладів пленарних засідань Верховної Ради України, аналітичних матеріалів про стан їх реалізації;

• забезпечення діяльності комітетів і комісій Верховної Ради України та надання їм організаційно-інформаційної та консультативно-методичної допомоги у процесі розробки та опрацювання внесених на розгляд законопроектів, оформленні прийнятих законів, постанов, а також забезпечення взаємодії комітетів Верховної Ради України у процесі законотворення;

• організаційно-методичне забезпечення роботи заре­єстрованих у Верховній Раді України депутатських фракцій і груп;

• сприяння налагодженню взаємодії з питань законо­творчої роботи комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, науковими і громадськими організа­ціями, органами місцевого самоврядування;

• надання організаційно-методичної допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у здійсненні заходів щодо підготовки та проведення виборів народних депутатів України і виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, референдумів; підготовка та узагальнення іиформацій про хід виборчих кампаній, підсумки виборів та місцевих референдумів.

Значною є роль апарату Верховної Ради України і в сфері документального забезпечення діяльності парламенту та його органів:

• документальне обслуговування Верховної Ради України, її комітетів і комісій, депутатських фракцій і груп;

зо

• ведення протоколів і стенограм засідань Верховної І’ади України, нарад, прес-конференцій та інших заходів;

• забезпечення слушного оформлення та своєчасності проходження документів у апараті; прийом і експедиційна обробка документів, аналіз, опрацювання та доставка службової кореспонденції адресатам; впровадження наукової організації роботи з документами в апараті Верховної Ради України;

• опрацювання, друкування і тиражування матеріалів та документів, пов’язаних з діяльністю Верховної Ради України.

В умовах подальшої інформатизації державно-владної діяльності значно зростає кількість завдань, що покладаються на апарат Верховної Ради України у сфері інформаційного та комп’ютерно-технологічного забезпечення:

• забезпечення Верховної Ради України, її комітетів і комісій та народних депутатів України відповідною внутрішньою і міжнародною інформацією з правових, політич­них, економічних, соціальних, інших проблем на основі сучасних методів і засобів обробки даних комп’ютерних мереж і телекомунікацій;

• формування та підтримання у належному стані інтегрованого банку даних, що забезпечує законотворчу та правозастосовчу діяльність, розробку проектів рішень з проблемних питань, пов’язаних із законодавчою діяльністю Верховної Ради України;

• організація, створення і забезпечення функціонування комп’ютеризованої інформаційної системи колективного користування, що охоплює законотворчий процес;

• інформаційно-технологічне забезпечення ведення пленарних засідань Верховної Ради України.

Розв’язання цих та інших завдань здійснює Управління справами апарату, яке є юридичною особою, має свою печатку, самостійний баланс, поточні бюджетні та інші рахунки у банківських установах. На балансі Управління справами Верхов­ної Ради України знаходяться автобаза, диспетчерські пункти, три готелі, комендатура, бюро перепусток, пожежна частина,

міси, медпункт, поштове відділення Київ-19, зали

ііфіціПмііх делегацій у аеропортах і на залізничному вокзалі.

До інших функцій апарату Верховної Ради України належать:

• встановлення зв’язків із засобами масової інформації, організація висвітлення діяльності Верховної Ради України та її органів;

• підготовка і поширення матеріалів про діяльність Верховної Ради України; акредитація кореспондентів україн­ських і зарубіжних засобів масової інформації, організація і проведення прес-конференцій, зустрічей та інших заходів;

• розробка пропозицій щодо розвитку зв’язків з парламентами зарубіжних країн і міжпарламентськими органі­заціями;

• розробка планів міжпарламентського обміну і проведення організаційних заходів щодо їх реалізації, забезпечення членів делегацій Верховної Ради України, груп народних депутатів України, які виїжджають за кордон, відповідними матеріалами і документами;

• забезпечення ділових зв’язків з дипломатичними місіями в Україні та представництвами України за кордоном, організація перекладу у ході зустрічей, переговорів з іноземними партнерами, а також переклад документів, повідомлень і листів, що надходять до Верховної Ради України іноземною мовою;

• підготовка матеріалів і пропозицій з питань зовнішньо­політичної діяльності Верховної Ради України;

• організація та здійснення роботи по кадровому обслуговуванню народних депутатів України, їх помічників- консультантів, працівників апарату, забезпечення виконання положень Закону України “Про державну службу”; підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів з кадрових питань;

• облік військовозобов’язаних і призовників, бронювання військовозобов’язаних, виконання передбачених чинним законо­давством заходів із військово-мобілізаційної підготовки і цивільної оборони.

Керівник апарату Верховної Ради України призначається ми посаду і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України. Керівник апарату мис перших заступників та заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Мерховної Ради України. Заступники Керівника апарату нідповідно до визначених Керівником апарату обов’язків ідійснюють керівництво дорученими ділянками роботи.

Керівник апарату Верховної Ради України має такі обов’ язки:

• здійснює керівництво і координацію роботи структурних підрозділів апарату, відповідає за виконання покладених на апарат завдань;

• організує підготовку і проведення сесій Верховної Ради України, нарад у Голови Верховної Ради України; забезпечує плановість і ефективність у роботі структурних підрозділів апарату; контролює реалізацію планів роботи і виконання визначених завдань;

• доповідає керівництву Верховної Ради України питання роботи апарату;

• візує підготовлені на підпис закони, постанови та інші акти Верховної Ради України; забезпечує офіційне опуб­лікування відповідних актів, прийнятих Верховною Радою України;

• здійснює загальну політику щодо добору і розстановки кадрів в апараті, формування кадрового резерву;

• забезпечує роботу з організації навчання та підви­щенню кваліфікації працівників апарату;

• затверджує професійно-квшііфікаційні характеристики та посадові інструкції працівників структурних підрозділів апарату, а також інші нормативно-правові акти, що регламен­тують діяльність апарату.

Керівники структурних підрозділів апарату виконують такі обов’язки:

• здійснюють керівництво діяльністю відповідних підрозділів і несуть відповідальність за виконання завдань, покладених на підрозділи; розподіляють обов’язки між

зз

працівниками, забезпечують організованість у роботі і до­держання трудової та виробничої дисципліни; організують ведення діловодства;

• забезпечують виконання доручень керівництва Верховної Ради України та її апарату;

• доповідають керівництву Верховної Ради України, Керівнику апарату питання, підготовлені у відповідному підрозділі;

• беруть участь у нарадах у Голови Верховної Ради України, засіданнях комітетів і комісій Верховної Ради України;

• представляють відповідні підрозділи у Верховній Раді України, органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Інші працівники апарату Верховної Ради України:

• забезпечують своєчасне і якісне виконання завдань відповідно до функціональних обов’язків, несуть за це відповідальність у порядку, передбаченому законом;

• виконують окремі завдання і доручення керівництва Верховної Ради України, апарату, підрозділу, а також безпосереднього керівника;

• у разі необхідності можуть бути присутні на засідан­нях комітетів і комісій Верховної Ради України при розгляді питань, у підготовці яких вони брали участь;

• відповідно до законодавства України користуються правом знайомитися з матеріалами в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, а також одержувати від цих органів необхідні документи і матеріали для підготовки відповідних питань.

На працівників апарату поширюється законодавство України про працю та державну службу. Вони зобов’язані виконувати Правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкції по роботі з документами, підвищувати професійний рівень і ділову кваліфікацію.