1. Предмет і завдання науки «Регіональна економіка»

Регіональна економіка є новою галуззю в складі економічних наук. її формування, становлення та використання має важливе значення для України в умовах ринкових перетворень, коли роль регіонів у піднесен­ні економіки країни значно зростає.

Незважаючи на наявність певних напрацювань в цій науковій га­лузі в сучасних умовах переходу економіки України до нових економіч­них відносин у суспільстві, формування ринкового середовища вини­кає необхідність в уточненні поглядів на склад, зміст науки, її зв'язків з іншими галузями знань, використання положень науки для приско­рення ринкових перетворень, піднесення ролі регіонів у стабілізації економіки України.

Об'єктом вивчення регіональної економіки як науки є регіон як частина території країни, де проживає певна кількість населення, роз­ташовані підприємства різних галузей господарства та різних форм власності, функціональні установи, що забезпечують нормальні умови для життя людей, їх праці, освіти, культури, спілкування.

Предмет економічних наук — висвітлення складу та змісту ви­робничих відносин людей. Предметом регіональної економіки є вив­чення відносин людей у різних сферах їх діяльності на території пев­ного регіону з врахуванням конкретного соціально-економічного та політичного устрою країни. Ця наука розкриває зміст, шляхи, напрями формування регіональних відносин у виробничій та соціальних сфе­рах, досліджує розвиток продуктивних сил — матеріальної основи розвитку суспільства. Регіональна економіка як наука має визначити шляхи становлення економіки окремих територіальних формувань та обгрунтування принципових підходів до покращення умов життя та праці людей.

Соціально-економічні відносини на території певного регіону ха­рактеризуються надзвичайною складністю, формуються з врахуванням особливостей того чи іншого регіону, його географічного розташуван­ня, природних багатств, економічного потенціалу, розвитку продуктив­них сил тощо.

Таке висвітлення предмету регіональної економіки дещо ширше, порівняно із існуючим в науковій літературі, де регіональна економіка розглядається як наукове направлення в економічній науці, яке ставить за мету розробку теоретичних основ раціонального розміщення під­приємств та галузей, формування території збуту продукції, створення належних умов для розвитку урбанізованих територій. Складовими частинами регіональної економіки як науки потрібно вважати:

• визначення складу та змісту окремих складових частин соціаль­но-економічних характеристик регіону;

• обґрунтування напрямів використання трудових, матеріальних, енергетичних, земельних, водних, лісових ресурсів та природних копалин;

• обгрунтування розвитку окремих галузей економіки: промисло­вості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв'язку;

• обґрунтування шляхів покращення соціального стану населення регіону, працевлаштування людей, забезпечення людей товарами та послугами, охорони їх здоров'я, надання можливостей для на­буття освіти, розвитку культури;

• обґрунтування заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища;

• формування систем регіонального управління, визначення складу і функцій органів управління;

• використання методів прямого та непрямого впливу на розвиток регіональних соціально-економічних процесів;

• формування бюджету регіону — фінансової основи органів регіо­нального управління, оцінка ефективності діяльності цих органів. В процесі трансформації виробничої сфери в суспільстві, розвитку

ринкових відносин змінюються погляди на територіальну організацію виробництва, на процеси концентрації, спеціалізації та кооперування у виробничій сфері. Визначення цих форм територіальної організації виробництва тривалим часом базувалося на планово-директивних прин­ципах планування виробництва на регіональному рівні, не враховува­лась реальна наявність ринку збуту продукції, відсутність ринкових важелів впливу на виробництво. Визначення ефективності концентра­ції базувалося на твердженні, що з концентрацією виробництва змен­шується собівартість продукції, збільшується продуктивність пращ.

В нових умовах господарювання ці підходи та показники оцін­ки ефективності концентрації виробництва принципово змінюються.

Необхідно враховувати при цьому сукупні витрати, пов'язані не тіль­ки із виробництвом продукції, але з її реалізацією, що в свою чергу пов'язано з наявністю ринку збуту продукції.

Аналогічно змінюються погляди на спеціалізацію та кооперуван­ня. З врахуванням наявності природних ресурсів на регіональному рів­ні, значних трудових резервів, розвинутого ринку реалізації продукції стає економічно обґрунтованим подальший розвиток багатопрофільного підприємництва, взаємодія між собою багатопрофільних вироб­ничих структур, мобільних за характером виробництва та реалізації продукції. У зв'язку із цим необхідні нові підходи до обґрунтування раціональних міжрегіональних зв'язків.

Без зміни поглядів на концентрацію, спеціалізацію та кооперуван­ня неможливо активно вплинути на розвиток підприємництва, на залу­чення усього працездатного населення до практичної діяльності.

Змінюються підходи до формування регіональної соціальної полі­тики. Регіональна політика в галузі соціального захисту людей має бути більш активною, спрямовуватися на максимальне використання внутрішніх резервів, на раціональне використання трудового потенціа­лу, на створення належних житлових, побутових умов для життя лю­дей, забезпечення прав громадян на працю, особливо молоді, на освіту, охорону здоров'я, культуру, соціальний захист людей. На перший план виходить вирішення проблем молоді та літніх людей.

Виходячи із регіональних інтересів важливе значення має обґрун­тування складу і змісту економічних (непрямих) методів впливу на розвиток регіональної економіки: формування державної цінової, фінансової, кредитної, банківської, податкової політики з врахуванням інтересів регіонів, нових підходів до організації та оплати праці, вико­ристання трудового потенціалу.

В сучасних умовах відбуваються радикальні зміни щодо відно­шення до регіональної економіки як науки, збагачення її новими ма­теріалами, результатами практичних досягнень у розвитку економіки та покращення умов життя та праці людей. Одночасно наукові досяг­нення впроваджуються в навчальний процес, на нових засадах фор­мується економічна свідомість майбутніх фахівців.